Святий мученик Севастіан народився у місті Нарбоні (Галія), а освіту здобув у Медіолані. За імператорів-співправителів Діоклітіана і Максиміана (284–305) він обіймав посаду начальника палацової варти. Святий Севастіан мав авторитет і любов у воїнів, придворних, бо був людиною хороброю, сповненою премудрості, правдивою в словах, справедливою в суді, завбачливою в раді, вірною на службі і в усіх дорученнях. Він був таємним християнином.
Святий багато допомагав братам по вірі. Ув’язнені в темницю брати-християни Маркеллін і Марк, які спочатку твердо сповідували істинну віру, під впливом слізних вмовлянь своїх батьків-язичників (отця Транквіліна і матері Маркії), дружин і дітей похитнулися у своєму намірі постраждати за Христа. Святий Севастіан прийшов до царського стражника, в будинку якого містилися в ув’язненні Маркеллін і Марк, і промовив натхненну проповідь.
«Доблесні воїни Христові! Не кидайте прапора ваших перемог заради жіночих сліз і не давайте ослаблення, кинутого під ваші ноги, ворогові, щоб він, отримавши знову силу, не почав з вами боротьбу. Збудуйте ж над земними пристрастями славну хоругву вашого подвигу. Якби ті, кого ви бачите, знали, що є інше життя – безсмертне і безболісне, в якому панує безперервна радість, то неодмінно побажали б увійти до неї з вами і, зневажаючи тимчасове життя, намагалися б здобути вічне. Хто не хоче бути служителем вічного життя, той і це тимчасове життя даремно загубить».
Святий Севастіан переконав братів іти на мученицький подвиг. Мова його вразила всіх присутніх. Вони побачили, що обличчя святого сяє, як у Ангела, сім Ангелів, що з’явилися, одягли його у світлий одяг, а Прекрасний Юнак благословив проповідника і сказав: «Ти завжди будеш зі Мною». Дружина царського стражника Нікострата, Зоя, яка 6 років тому втратила дар мови, припала до ніг святого Севастіана і знаками просила зцілити її. Святий осінив жінку хресним знаменням, вона відразу ж заговорила і прославила Господа Ісуса Христа і сказала, що бачила Ангела з розкритою книгою, за якою святий Севастіан читав свою проповідь. Тоді всі присутні повірили у Спасителя світу. Нікострат зняв кайдани з Маркелліна і Марка і запропонував їм сховатися, але брати відмовилися.
Марк сказав: «Нехай мучать наші тіла будь-якими муками; вони можуть убити тіло, але душу, войовничу за віру, перемогти не в змозі».
Нікострат та його дружина просили Хрещення. Святий Севастіан порадив Нікострату влаштувати так, щоб Хрещення відбулася над якомога більшою кількістю людей. Тоді Нікострат попросив начальника в’язниць Риму, Клавдія, надіслати до його будинку всіх в’язнів. Розмовляючи з в’язнями, Севастіан переконався, що всі вони гідні Хрещення, і закликав пресвітера Полікарпа, який приготував їх до таїнства словом проголошення, наказав їм постити, призначивши здійснення таїнства на вечір.
У цей час Клавдій повідомив Нікострата, що його викликає римський єпарх Агрест Хроматій для пояснення, чому в його будинку зібрані в’язні. Нікострат розповів Клавдію про зцілення своєї дружини, і той привів до святого Севастіана своїх хворих синів, Симфоріана та Фелікса. Увечері священник Полікарп хрестив Транквіліна, його рідних та друзів, Нікострата та його родину, Клавдія та його синів, а також 16 засуджених в’язнів. Усього новохрещених було 64 особи.
Представивши перед єпархом Хроматієм, Нікострат розповів йому, як святий Севастіан обернув їх у християнську віру і багатьох зцілив від хвороб. Слова Нікострата переконали єпарха. Він покликав до себе святого Севастіана та пресвітера Полікарпа, просвітився від них і повірив у Христа. Разом із Хроматієм прийняли Святе Хрещення його син Тивуртій та всі домочадці. Кількість новоосвічених зросла до 1400 осіб. За порадою християн Хроматій залишив посаду єпарха. У цей час єпископом Риму був святий Гай (згодом Папа Римський, з 283 по 296 рік; пам’ять його 11 серпня). Святитель благословив Хроматія, щоб він поїхав у свої маєтки на півдні Італії разом із пресвітером Полікарпом. Християни, які не могли йти на мучеництво, поїхали з ними.
Священника Полікарпа було послано для утвердження новонавернених у вірі та здійснення Таїнств. Син Хроматія, Тівуртіхотів прийняв мучеництво і залишився в Римі при святому Севастіані. Залишилися також присвячений святителем Гаїєм у сан пресвітера Транквілін, Маркеллін і Марк, присвячені дияконам, Нікострат, дружина його Зоя і брат Касторій, Клавдій, син його Симфоріан і брат Вікторин. Вони збиралися в палаці імператора у таємного християнина, сановника Кастула, але незабаром їм настав час постраждати за віру.
Першою язичники схопили святу Зою, що молилася біля гробниці апостола Петра. На суді вона мужньо сповідала віру в Христа і спочила, повішена за волосся; тіло її було кинуто до річки Тибр. З’явившись у видінні святому Севастіану, вона повідомила про свою смерть. Після неї постраждав пресвітер Транквіллін: його язичники побили камінням біля гробниці святого апостола Петра, а тіло його також кинули до Тибру. Святих Нікострата, Касторія, Клавдія, Вікторина та Симфоріана схопили на березі річки, коли вони знаходили тіла мучеників. Їх привели до єпарха – і святі відмовилися виконати його наказ – принести жертву ідолам. Тоді святим мученикам прив’язали каміння на шиї та втопили у морі. Святого Тівуртія зрадив лжехристиянин Торкват. Не добившись зречення від Христа, суддя звелів поставити юного Тивуртія на розпечене вугілля, але Господь зберіг його: Тивуртій ходив палаюМученики Севастиа́н и дружина его:, Никостра́т, мученица Зо́я, мученик Касто́рий, священномученики Транквилли́н, пресвитер, Маркелли́н и Марк, диаконы, мученики Кла́вдий, Симфориа́н, Виктори́н, Тиву́ртий и Ка́стулМученики Севастиа́н и дружина его:, Никостра́т, мученица Зо́я, мученик Касто́рий, священномученики Транквилли́н, пресвитер, Маркелли́н и Марк, диаконы, мученики Кла́вдий, Симфориа́н, Виктори́н, Тиву́ртий и Ка́стучим вугіллям, не відчуваючи спеки. Мучители обезголовили святого Тівуртія. Невідомий християнин поховав святого.
Торкват видав також святих дияконів Маркелліна та Марка та сановника Кастула. Після катувань Кастула кинули в рів і живого засипали землею, а Маркелліну та Марку прицвяхували ноги до пня. Вони простояли всю ніч у молитві, а вранці їх пронизали списами.
Останнім був взятий на муки святий Севастіан. Його допитував особисто імператор Діоклітіан і, переконавшись у непохитності святого мученика, наказав відвести його за місто, прив’язати до дерева та пронизати стрілами. Дружина сановника Кастула, Ірина, прийшла вночі, щоб поховати святого Севастіана, але знайшла його живим і принесла до свого дому. Святий Севастіан незабаром вилікувався від ран. Християни вмовляли його піти з Риму, але він відмовився. Підійшовши до язичницького храму, святий побачив імператорів, що прямували туди, і публічно викрив їх у нечестя. Діоклітіан наказав відвести святого мученика на іподром і страчувати. Святого Севастіана вбили, а тіло його кинули у сміттєвий рів. Святий мученик у сонному видінні з’явився християнці Лукіні і наказав їй взяти тіло та поховати у катакомбах. Благочестива християнка з честю поховала тіло святого.
