Святий Стефан походив із євреїв, які жили за кордоном, тобто поза Святою Землею. Такі євреї називалися елліністами, оскільки в них відчувався вплив грецької культури, яка домінувала в Римській імперії. Після зходження Святого Духа на апостолів Церква стала швидко зростати, і виникла потреба піклуватися про сиріт, вдів і бідних взагалі, які прийняли Хрещення. Апостоли запропонували християнам виділити сімох гідних чоловіків для опіки нужденних. Посвятивши цих сімох людей у диякони (що означає помічники, служителі), апостоли зробили їх своїми найближчими помічниками. Серед дияконів виділявся своєю міцною вірою та даром слова молодий Стефан, названий архідияконом, тобто першим дияконом. Незабаром диякони, крім допомоги бідним, почали брати найближчу участь у молитвах та богослужіннях.
Стефан проповідував у Єрусалимі слово Боже, підкріплюючи істинність своїх слів знаменами та чудесами. Успіх його був дуже великий, і це порушило проти нього ненависть ревнителів закону Мойсея фарисеїв. Вони схопили його і спричинили синедріон – найвище судилище у євреїв. Тут фарисеї представили фальшивих свідків, які стверджували, що він у своїх проповідях ображає Бога і пророка Мойсея. На своє виправдання святий Стефан виклав перед синедріоном історію єврейського народу, показуючи на яскравих прикладах, як євреї завжди чинили опір Богові і вбивали посланих Ним пророків. Члени синедріону, слухаючи його, все більше розгорялися гнівом. У цей час Стефан побачив, як над ним розкрилося Небо, і він вигукнув:
«Я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч Бога» (Дії 7:56).
Почувши це, члени синедріону розлютилися. Затикаючи свої вуха, вони кинулися на Стефана і потягли його за місто. Тут, як закон наказував, свідки, які перші звинуватили Стефана, першими почали побивати його камінням. При цьому був присутній юнак, ім’ям Савл, якому було доручено стерегти одяг побиваючих камінням. Він схвалював убивство Стефана. Падаючи під градом каміння, Стефан вигукнув:
«Господи Ісусе! Не зроби їм гріха цього і прийми дух мій».
Подія ця і мова Стефана в синедріоні описав євангеліст Лука в книзі Дій апостолів, розділи 6-8. Так архідиякон Стефан став першим мучеником за Христа у 34 році після Різдва Христового. Після цього почалося в Єрусалимі переслідування християн, від якого вони змушені були тікати в різні частини Святої Землі та сусідні країни. Так християнська віра стала поширюватися у різних частинах Римської імперії.
Кров першомученика Стефана не пролилася даремно. Незабаром Савл, який схвалював це вбивство, увірував, хрестився і став знаменитим Павлом – одним із найуспішніших проповідників Євангелія. Через багато років Павло, відвідавши Єрусалим, був також схоплений розлюченим натовпом іудеїв, які хотіли побити його камінням. У своїй розмові з ними він згадав про безневинну смерть Стефана і про свою участь у ній (Дії 22).
