10 СІЧНЯ -МУЧЕНИКІВ 20000, КОТРІ У ЦЕРКВІ НІКОМІДІІ БУЛИ СПАЛЕНІ

20000 мучеників у Нікомідії в церкві спалені та іншіих, котрі там.поза церквою потерпілі: Глікерій, пресвітер, Мученик Зінон, священномученик Феофіл, диякон, мученики Дорофей, Мардоній, священномученик Міконій, преподобномучениця Агафія, ігуменія, мучениці Домна діва та Феофілу та інші.

На початку IV століття імператор Максиміан (284–305) наказав руйнувати християнські храми, спалювати богослужбові книги та позбавляти всіх християн цивільних прав та посад. У цей час єпископом міста Нікомідії був святий Кирило, який проповіддю і життям сприяв поширенню християнської віри, тому багато сановників імператора були таємними християнами.

У палаці імператора жила язичницька жриця Домна. Без Максиміана вона прочитала Діяння апостолів і Послання апостола Павла. Серце її спалахнуло бажанням познайомитися з християнським вченням. За сприяння якоїсь юної християнки, Домна таємно прийшла до єпископа Кирила у супроводі вірного слуги, євнуха Індіса. Святий Кирило оголосив їх, а потім обоє прийняли Святе Хрещення. Домна почала допомагати бідним: вона роздала свої коштовності з допомогою Індіса, роздавала і їжу з царської трапези. Дізнавшись про незвичайний спосіб життя Домни та Індіса, начальник євнухів, який завідував царським столом, ув’язнив обох і морив їх голодом, але вони отримували підкріплення від Ангелів і не постраждали. Щоб більше не жити разом із язичниками, свята Домна прикинулася шаленою. Тоді її та Індіса вигнали з палацу, і вона оселилася у дівочому монастирі біля ігуменії Агафії. Незабаром ігуменя одягла її в чоловічий одяг, обстригла волосся і відпустила з монастиря.

Тим часом імператор повернувся і наказав всюди шукати колишню жрицю Домну. Споряджені для цього воїни досягли обителі та розорили її. Сестри були кинуті в в’язниці, віддані на муки та наругу, але жодна з них не зазнала осквернення. Віддана до публічного дому, свята Феофіла з допомогою Ангела Господнього і там зберегла цноту: Ангел вивів її з блудилища. Одного разу імператор влаштував на міській площі жертвопринесення язичницьким богам. Коли почалося окроплення натовпу кров’ю жертовних тварин, християни почали йти з майдану. Бачачи це, імператор розгнівався, але не дав волі своїм почуттям, бо раптово завагалася земля. Через деякий час Максиміан увійшов до церкви і наказав зректися Христа; за відмову він обіцяв спалити церкву та умертвити християн. Християнський пресвітер Глікерій відповів йому, що християни ніколи не зречуться своєї віри, хоч би які муки їм загрожували. Стримуючи гнів, цар вийшов із церкви, а через деякий час велів привести пресвітера Глікерія на суд. Кати катували мученика, який не переставав молитися і закликати Ім’я Господа. Не маючи сил схилити святого Глікерія до зречення, Максиміан наказав його спалити.

У свято Різдва Христового 302 року, коли в Нікомідійській соборній церкві зібралося близько 20 000 християн, імператор послав до храму глашатая, який передав його наказ усім християнам вийти з церкви і принести жертву ідолам, інакше він погрожував спалити храм разом з тими, хто молиться. Однак усі присутні вклонитися ідолам відмовилися. Поки мучителі готувалися підпалити церкву, єпископ Анфім (пам’ять 3 вересня) хрестив усіх оголошених і всіх причастив Святих Тайн. Усі 20 000 молячись, померли у вогні. Серед них знаходилися ігуменя Агафія і свята Феофіла, що дивом врятувалася з притону. Єпископу Анфіму вдалося втекти.

Максиміан вважав, що він знищив усіх християн Нікомідії, але незабаром дізнався, що їх ще багато, що всі вони, як і раніше, сповідують свою віру і готові померти за Христа. Імператор задумав із ними розправитися. За його наказом схопили полководця Зінона, який всенародно викрив царя за безбожність і жорстокість. Зінон був жорстоко побитий і, нарешті, обезголовлений. Посадили у в’язницю євнуха Індіса, ідольського жерця, за відмову брати участь у язичницькому святкуванні.

Тим часом свята Домна ховалась у печері та харчувалася рослинами. Гоніння на християн продовжувалося. Було кинуто до в’язниці намісника Італії Дорофея, Мардонія, Мігдонія диякона та кілька сановників. Єпископ Анфім зміцнював їх, посилаючи до них послання. Одне з послань було перехоплено у диякона Феофіла. Домагаючись дізнатися про єпископа, його катували, але святий мученик витримав усі муки, не відкривши нічого. Тоді разом із ним стратили і тих, до кого звертався єпископ у посланні.

Коли свята Домна повернулася до міста, вона довго плакала на згарищі, шкодуючи, що не спромоглася померти зі своїми сестрами. Потім пішла на берег моря. У цей час рибалки витягли сітками з води тіла мучеників Індіса, Горгонія та Петра. Все ще одягнена в чоловічий одяг, свята Домна допомагала рибалкам тягнути сіті, і вони залишили їй тіла мучеників. З благоговінням дивилася вона на святі останки; особливо її тішило, що вона побачила тіло свого духовного друга – мученика Індіса. І після поховання вона не відходила від дорогих її серцю могил, щодня роблячи перед ними кадіння. Коли імператору розповіли про невідомого юнака, який шанує могили страчених християн, той наказав відрубати цьому юнакові голову. Разом із Домною був страчений і святий мученик Євфимій.

Поділитися:
logo

Е-mail: pres.slyzba.rv@gmail.com
Адрес: вул. Лермонтова, 3.
Телефони: +380967671938
+380988545556

Всі права захищені. Використання та цитування матеріалів сайту rivne.church.ua дозволяється за умови відкритого посилання на цитовану статтю, яке має бути розташоване в першому абзаці публікованого матеріалу. Думка редакції може не збігатись з точкою зору авторів публікацій.

logo

Е-mail: pres.slyzba.rv@gmail.com
Адрес: вул. Лермонтова, 3.
Телефони: +380967671938
+380988545556

Всі права захищені. Використання та цитування матеріалів сайту rivne.church.ua дозволяється за умови відкритого посилання на цитовану статтю, яке має бути розташоване в першому абзаці публікованого матеріалу. Думка редакції може не збігатись з точкою зору авторів публікацій.