Святі мученики 14 000 немовлят убиті царем Іродом у Вифлеємі. Коли настав час здійснення найбільшої події – Втілення Сина Божого і Народження Його від Пресвятої Діви Марії, східні волхви побачили на небі нову зірку, яка передвіщала народження Царя Юдейського. Відразу вони попрямували до Єрусалиму для поклоніння народженому, а зірка вказувала їм шлях.
Вклонившись Богонемовляті, вони не повернулися до Єрусалиму до Ірода, як він наказував їм, але, отримавши одкровення згори, пішли в свою країну іншим шляхом. Тоді Ірод зрозумів, що задум його знайти Немовля не здійснився, і наказав убити у Вифлеємі та околицях усіх дітей чоловічої статі віком від двох років і молодших.
Він розраховував, що серед убитих дітей буде і Богомладенець, у якому бачив суперника. Вбиті немовлята стали першими мучениками за Христа. Гнів Ірода обрушився і на Симеона Богоприємця, який всенародно свідчив у храмі про Месію, що народився. Коли святий старець помер, Ірод не дозволив, щоб його гідно поховали.
За наказом царя було вбито святого пророка священника Захарію: його вбили в Єрусалимському храмі між жертвенником та вівтарем за те, що він не вказав, де син його, Іоан, майбутній Хреститель Господа Ісуса Христа.
Гнів Божий незабаром покарав самого Ірода: його спіткала люта хвороба – і він помер, живцем з’їдений хробаками. Перед смертю безбожний цар довершив міру своїх злодіянь: убив первосвященників і юдейських книжників, рідного брата, сестру та її чоловіка, свою дружину Маріамну та трьох синів, а також 70 наймудріших чоловіків, членів Синедріону.
