11 СІЧНЯ-ПРЕПОДОБНОГО ЛАВРЕНТІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО

Спасіння не важке, але мудре. У наш час треба бути дуже мудрим — і врятуєш душу.
Преподобний Лаврентій Чернігівський

Схіархімандрит Лаврентій (у світі Лука Євсійович Проскура) народився 1868 року в селі Карильське Кролевецького повіту Чернігівської губернії. Батько і мати були глибоко віруючі люди та дітей виховували у вірі. Лука навчався у початковій земській школі, був дуже здібним. У 13 років він закінчив школу та залишився в ній помічником вчителя. З дитинства Лука регулярно ходив до церкви, мав прекрасний слух, співав у церковному хорі. Якось бувши в Коропі, він познайомився з дивовижною людиною – колишнім регентом імператорського хору, уродженцем цих місць, який одразу оцінив здібності юнака та почав навчати його регентському мистецтву. Тут же він освоїв гру на скрипці. Близько року провів Лука у Коропі. Після повернення додому він став регентом свого сільського хору.

Сім’я жила бідно. Лука змушений навчитися шиттю і своєю працею починає заробляти, щоб допомагати сім’ї. До 17 років він став чудовим кравцем, тому замовників у нього було завжди багато. В цей час померла мати – Лука вирішив піти до монастиря. Але старший брат Варфоломій наполіг, щоб він не залишав сім’ю. Тяжко було Луці відхилити свій твердий намір, але він упокорився. Зі своїм другом юності Симеоном Лука ходив пішки до Києва до отця Іони, щоб він благословив здобути духовну освіту. Але о. Іона сказав їм: “Ваша семінарія за вас” – і не благословив. Разом із Симеоном Лука їздив на Афон. Після наполегливих прохань Симеон був прийнятий до братії Афонського монастиря. А Луці один з афонських старців сказав: “Їдь додому, ти там потрібен будеш”. Так він і вчинив, повернувся додому.

Незабаром молодого талановитого регента запросили керувати хором Рихлівського Микольського монастиря. Спів у Рихлівському монастирі став залучати не лише тих, хто молиться, часто регенти з інших місць спеціально приїжджали послухати хор, який набув чималої популярності. Єпископ Чернігівський Антоній (Соколов), об’їжджаючи єпархію, відвідав Рихлівський монастир і залишився дуже задоволеним співом. Після приїзду до Чернігова владика надіслав настоятелю припис направити регента Луку Євсєєвича до Чернігівського Троїцького архієрейського будинку для управління хором. Так приблизно 1905 року Лука переїхав до Чернігова, де пройшло все його подальше життя.

У 1912 році, на 45-му році життя, Лука був пострижений у чернецтво з ім’ям Лаврентій. Через два роки він був висвячений на ієродиякона, а в 1916 році – на ієромонаха. У 1928 році за визначенням екзарха України митрополита Михайла зведено до сану архімандрита. 1923 року в Києві о. Лаврентій був таємно пострижений у схиму лаврським схіїгуменом Гавриїлом. До закриття монастиря у першій половині 20-х о. Лаврентій незмінно був регентом хору, уставником і відав монастирським книгосховищем.

Поступово зростав і духовний авторитет о. Лаврентія. Він був суворим послідовником православного віросповідання. До нього прагнули і прості люди, і чернігівська інтелігенція. Приїжджі швидко дізнавалися, що у Троїцькому монастирі є духовник високого життя, тому раді були потрапити до нього. Його велелюбність, дар розважливості, дар прозріння приваблювали не лише мирян, а й багатьох духовних осіб, чернігівські єпископи дуже дорожили його судженням.

Коли закрили монастир, отець Лаврентій оселився у маленькому убогому будиночку. Богослужіння звершував у невеликому Іллінінському храмі. Так минуло 20 років. Настав час, коли закрили цей храм. Позбавлений можливості у храмі прославляти Бога піснеспівом, о. Лаврентій ніколи не залишав належного правила церковної молитви. Бережно зберігав він богослужбові книжки та велику нотну бібліотеку. І коли його питали: “Хіба ноти ще знадобляться?” – незмінно відповідав: “Звичайно, ще читатимемо і співатимемо”.

Під час Другої світової війни, у період окупації, у Чернігові було дозволено відкрити Троїцьку обитель. На поклик старця зібралися послушниці, просто віруючі люди та приступили до відновлення обителі. Люди працювали самовіддано – вже в день Архістратига Михаїла 21 листопада 1941 року відбулося перше богослужіння у Феодоській церкві, розташованій під Троїцьким собором. А 1942 року був освячений і головний престол Троїцького собору. На хори піднявся чудовий старець та величний храм зазвучав дзвінким співом. Зазвичай регенти диригують, стоячи обличчям до хористів а, отже спиною до іконостасу, якщо хори влаштовані у західній частині храму. Але о. Лаврентій завжди звернений був обличчям до вівтаря, а співаючі розташовувалися симетрично півколом по обидва боки, він був у центрі.

Моральна чистота, духовна висота, невичерпна любов до людей викликали незвичайну прихильність до нього в кожному, хто хоч раз у житті удостоївся бачити отця. Любов батюшки була особлива, не знала пристрасті, не дивилася на обличчя, душевні якості. Він любив усіх і виявляв це почуття привітністю, увагою, порадою. О. Лаврентій був великим психологом, він знав духовний світ людини у всіх його проявах і найтонших відтінках. Усі від нього йшли зігріті християнською любов’ю, підбадьорені, з повним спокоєм душі. Не поодинокі були випадки, коли о. Лаврентій запобігав біді, рятував людей від смерті.

Що вражало в отцю Лаврентію? Чітка, певна відповідь на всі сумніви та питання. І коли одного разу близька до нього людина наважилася запитати: “Батюшко, звідки ви знаєте, що потрібно відповісти кожному, хто звертається до Вас, і завжди це буває правильне рішення?” – Він відповів: “На думку вважає Бог, Він відповідає відразу”.

Помер схіархімандрит Лаврентій 19 (6) січня 1950 року. Чин поховання очолював єпископ Яків. За рішенням владики, місцем упокою було визначено усипальницю під Троїцьким собором, де лежать сім архієреїв. До закриття монастиря (у вересні 1962 року) у храмі регулярно відбувалися панахиди за померлим. Чернігівські архієреї вважали за свій обов’язок та честь помолитися біля могилки великого старця. Після ліквідації монастиря доступ до усипальниці було закрито. Минуло 26 років. Настав час, коли знову прочани мають можливість вклонитися могилі о. Лаврентія.

Поділитися:
Facebook
Telegram
Twitter

Читайте також

Головне

Е-mail: pres.slyzba.rv@gmail.com
Адрес: вул.Казиміра Любомирського, 3.
Телефони: +380967671938
+380988545556

Всі права захищені. Використання та цитування матеріалів сайту rivne.church.ua дозволяється за умови відкритого посилання на цитовану статтю, яке має бути розташоване в першому абзаці публікованого матеріалу. Думка редакції може не збігатись з точкою зору авторів публікацій.

Допомога на будівництво храму

5363 5420 9031 8362

(Карта Приватбанку)