14 січня 2021 року Православна Церква відзначає велике свято – Обрізання Господнє. Про подію згадується в Євангелії від Луки (Лк. 2, 21). Обрізання Немовля Христа було здійснено відповідно до закону, встановленому для єврейського народу Богом (Бут. 17, 10-14; Лев. 12, 3), згідно з яким кожен хлопчик повинен був бути обрізаний на восьмий день після свого народження. При цьому Йому було названо ім’я, предречене Архангелом Гавриїлом ще при Благовіщенні Діві Марії і сказано Ангелом святому праведному Йосипу Обручнику – Ісус (Спаситель).
За тлумаченням отців Церкви, Господь, Творець закону, прийняв обрізання, являючи приклад, як людям слід неухильно виконувати Божественні закони. Господь прийняв обрізання для того, щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був справжньою Людиною, а не носієм примарної плоті, як учили деякі єретики.
Ці дві події, що відбулися на початку земного життя Спасителя, нагадують християнам, що вони вступили в Новий Завіт з Богом.
У Новому Завіті обряд обрізання в Церкві був скасований і замінений таїнством Хрещення. На це у своєму Посланні до Колосян вказував апостол Павло. За словами апостола, плотське обрізання іудеїв замінюється у християн обрізанням духовним: «Ви у Ньому були й обрізані обрізанням нерукотворним, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні» (Кол 2:11). У Посланні ж до Римлян апостол підкреслює новий, християнський сенс обрізання як «обрізання серця»: «Бо не той іудей, що є ним ззовні, і не те обрізання, що ззовні на тілі, але той іудей, хто внутрішньо такий, і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, але від Бога» (Рим 2: 28-29).
У церковний календар свято увійшло в IV столітті. Канон до нього був написаний преподобним Стефаном Савваітом. На Обрізання служиться літургія святителя Василія Великого з огляду на те, що це свято збігається з днем пам’яті великого святого.
