Преподобний Феодосій одом із Каппадокії. Вихований батьками у глибокому благочесті. Прагнучи до самотнього життя, оселився в Палестині в пустельній печері, в якій, за переказами, ночували три волхви, що прийшли вклонитися Спасителеві світу, Котрий народився. У ній він прожив 30 років у великій помірності та невпинній молитві.
До подвижника поступово почали стікатися охочі жити під його керівництвом. Коли церква вже не вміщала ченців, святитель після молитви, взявши кадило з холодним вугіллям, пішов пустелею. На одному місці вугілля раптово розгорілося і розлився фіміам. Тут преподобний і заснував перший великий монастир (лавру). У монастирі св. Феодосій збудував дивовижні будинки, окремі лікарні для ченців та мирян, притулки для людей похилого віку. За його молитвою багато разів було чудо множення хлібів, необхідних для живлення жебраків, що зібралися біля обителі.
Коли виникла єресь Євтихія, православні були гнані від імператора Анастасія (491-518). Преподобний Феодосій спочатку написав послання імператору, потім пішов у Єрусалим і у Великій церкві виголосив: «Хто не шанує чотири Вселенські Собори, нехай буде анафема». За цей вчинок його утримували в ув’язненні. Ще за життя сподобився дару зцілення та інших чудес. Мирно помер у віці 105 років (529).
