Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Свята Церква поступово починає нас готувати до періоду Великого Посту. Того періоду, коли наші душі через щире покаяння відроджуються, коли ми більш уважно ставимося до самих себе, до свого внутрішнього світу, свого “я”. Часу, коли очищаємо свою душу від духовного сміття, яке в нас накопилося. Ми скоро вступимо в той час, коли будемо обмежувати себе від їжі та питті, різного роду веселощах, зрікатись своїх гріховних звичок. Натомість будемо докладати зусиль, щоб творити добрі діла милосердя, більше переживати за духовне, а не тілесне, служити своїм ближнім.
А для того, щоб наш піст був не просто дієтою чи списком певних заборон, котрі обмежують нашу свободу, а щоб був дійсно корисним для нас, Свята Церква і встановила підготовчий період. Вона через євангельські приклади показує, до чого ми маємо прагнути та чого не потрібно допускати в своєму житті.
І за сьогоднішнього Євангельського читання ми чуємо про те, як Господь наш Ісус Христос прийшов до міста Ієрихон, де при вході зцілив сліпого Вартимея ( Луки 18.35-43), котрий сидів край дороги.
Ця подія привела в рух і здивування древнє місто. Майже всі жителі Ієрихону вийшли на зустріч Господу. З великим натовпом народу Господь ішов вулицями міста. Проживав в цьому місті і Закхей – митар, чоловік, котрий обіймав високе становище в суспільстві того часу, сучасний начальник податкової служби. Закхей був людиною багатою, збирав податок Римській імперії та часто зловживав своїхм посадовим становищем, він мав недобру славу серед народу.
Митарів в імперії прості люди не любили. Був же Закхей – митар маленьким на зріст. Маючи велике бажання побачити самого Спасителя, про чудеса Котрого неодноразово чув, вирішив залізти на дерево, знаючи, що повз нього буде проходити Ісус Христос. І яким же було здивування, коли митар почув до себе звернення самого Господа: “Закхею! Злізь швидше, бо сьогодні Мені треба бути в твоєму домі. І він швидко зліз і прийняв Його з радістю” ( Луки 19 5-6).
Ось так раптом в житті Закхея звершується чудо! Чудо зустрічі його душі з Господом. Через промовлену проповідь в домі Закхея, від спілкування із Господом, митар розуміє глибину свого морального падіння та докорінно змінює своє життя, промовляючи: “Господи! Половину майна мого я віддам убогим, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо” (Луки 19.8).
Милосердний Господь, побачивши щире розкаяння сріблолюбивої душі Закхея, промовляє слова: “Нині є спасіння цьому дому, бо і він є син Авраамів” (Луки 19.9.). Ось це і є чудом! Господь спас душу Закхея-митаря, після чого розпочалось його нове життя, життя з Богом.
Ми, дорогі брати і сестри, знаходимось в Лоні святої Церкви, чудо зустрічі з Господом у багатьох із нас вже відбулося. Але чи не зачерствіла душа? Чи не віддалились ми від Господа в пошуках гріха? Чи прагнемо спасіння? Задумаймось, поки живемо на землі є час…
Якщо ж наша душа відгукнеться на поклик благодаті Божої готовністю розкаятись у своїх вчинках, змінитись на краще, то і для нас будуть звучати слова Господа: “Нині прийшло спасіння цьому дому”(Луки 19.9).
Кожен з нас є подібним до сьогоднішнього євангельського Закхея чи то своїм тілесним, чи то духовним занепадом. Однак це все можна виправити.
Закхей не міг побачити Спасителя через свій малий зріст, бо інші люди йому в цьому заважали, однак він наважується на дивний для його сану та високої посади вчинок – вилазить на дерево. Так і нам слід наважитись на рішучий крок: забути про своє положення в суспільстві та осуд від людей, піднятись над своїм гріховним життям, примиритись зі своїми ближніми, щоб побачити Господа, прийняти Спасителя в своєму серці, як Закхей прийняв Його в своєму домі. Щоб стати на праведну дорогу, як це зробив Закхей-митар, і почути від Спасителя: нині прийшло спасіння душі цій!
Автор: протоієрей Павло Камець (Волинська єпархія)
