Свята Церква згадує святу блаженну Ксенію Петербурзьку. Про її дитинство, батьків нічого невідомо. Житіє блаженної описують, починаючи зі смерті коханого чоловіка, їй на той час було 26 років. Чоловік був військовим, мав чудовий тенор і співав у церковному хорі. У віці 30 років його збила карета, до дружини Ксенії його принесли на руках і він помер, без християнського напуття, без покаяння в гріхах.
«…Носіть тягарі один одного» (до Галатів 6:2) Переживання за душу новоприставленого, що пішла на суд Божий без покаяння в гріхах, спонукали Ксенію стати на шлях юродства.
Саме з з любові до чоловіка Ксенія вирішила піти на цей подвиг: переодяглася в чоловічий одяг і сказала, що відтоді померла Ксенія, а вона тепер Андрій Федорович. Ксенія з чоловіком були достатньо заможною родиною, тому все майно вона продала та роздала його бідним, а сама стала ходити в чоловічому одязі по місту, відгукуючись лише на ім’я Андрій Федорович, – так молилася Богу за спасіння душі свого чоловіка.
Визволившись від всіх земних піклувань, блукаючи цілими днями вулицями Петербурга, Ксенія зрідка заходила до своїх знайомих, обідала у них, розмовляла, а потім знову відправлялася мандрувати. Де вона проводила ночі, довгий час залишалося невідомим. Пізніше виявилося, що Ксенія, незважаючи ні на яку пору року і погоду, йшла на ніч в поле і тут в колінопреклонній молитві простоювала до самого світанку, поперемінно роблячи земні поклони на всі чотири сторони.
Почавши з усердної молитви за усопшого чоловіка, блаженна також молитись і за ближніх своїх. Люди помічали, що якщо блаженна візьме на руки хворе дитя або благословить його, воно неодмінно видужає. Якщо візьме якусь дрібницю з лавки купця – торгівля буде успішною. Якщо вона зайде до хати, то в будинку будуть панувати мир і злагода.
Блаженна Ксенія несла подвиг добровільного безумства 45 років і померла близько 1803 року. Тіло її поховали на Смоленському кладовищі. І багато знамень милості Божої почало відбуватися на місці її поховання. Після служіння панахиди над її могилою стражденні отримували зцілення, в сім’ях відновлюється порушений мир, нужденні отримували необхідне.
Люди, що почитали блаженну Ксенію, розбирали землю з її могильного пагорба, так що пагорб насипали кілька разів. Пізніше на місці пагорба була покладена кам’яна плита, яку також розбирали по камінцях. У третій чверті XIX століття на цьому місці була побудована маленька каплиця, а в 1902 році за проектом архітектора Олександра Всеславіна була зведена велика кам’яна каплиця. У радянські роки каплицю закрили, але ніякими зусиллями безбожників неможливо було заглушити в народі пам’ять про блаженну і віру в її молитовне заступництво перед престолом Божим.
Після багаторічного народного шанування блаженна Ксенія Петербурзька, Христа ради юродива, була зарахована до лику святих.
Шляхом Христової любові, яка перемагає світ, пройшла свята, і сяє у вічній і неминущій славі, тому і не забута ні у Бога, ні у людей блаженна Ксенія Петербурзька.
