Преподобний Ісидор Пелусіот жив у IV-V століттях. Родом із Олександрії. Виріс серед благочестивих християн. Він перебував у спорідненості з Феофілом, архієпископом Олександрійським, та його наступником святим Кирилом.
Ще юнаком він залишив світ і пішов до Єгипту на Пелусіотську гору, яка стала місцем його чернечих подвигів. Духовна мудрість і суворий аскетизм преподобного Ісидора у поєднанні з широкою освіченістю та природним знанням людської душі дозволили йому в короткий час здобути повагу та любов ченців. Вони обрали його своїм настоятелем і звели в сан пресвітера.
Наслідуючи приклад святителя Іоанна Золотоуста, якого йому довелося бачити і чути під час подорожі до Константинополя, преподобний Ісидор присвятив себе переважно християнській проповіді, тій “практичній філософії”, яка, за його власними словами, є “підставою будівлі та самою будівлею”. Час як логіка “є його прикраса”, а “споглядання – вінець”. Він був учителем і безвідмовним порадником для всіх, хто звертався до нього за духовною підтримкою – чи то проста людина, вельможа, єпископ, патріарх Олександрійський чи сам імператор.
Після нього залишилося близько 10000 листів, з яких до нас дійшло 2090. Більшість цих листів містить глибокі за богословською думкою і разом морально-повчальні тлумачення Святого Письма. Тут преподобний Ісидор виступає як найкращий учень святителя Іоанна Золотоуста. Любов і відданість преподобного Ісидора до святого Іоанна Златоуста виявились у рішучих діях на захист святого Іоанна під час гоніння на нього імператриці Євдоксії та архієпископа Феофіла. Після смерті святителя преподобний Ісидор переконав наступника Феофіла, святого Кирила Олександрійського, вписати ім’я святого Іоанна Золотоуста у церковні диптихи як сповідника. З ініціативи преподобного Ісидора було скликано ІІІ Вселенський Собор в Ефесі (431), на якому було засуджено лжевчення Несторія про Особу Ісуса Христа.
Преподобний Ісидор досяг глибокої старості і помер близько 436 року. Церковний історик Євагрій (VI століття) про преподобного Ісидора пише, що “життя його здавалося життям ангельським на землі”. Інший історик, Никифор Калліст (XI ст.), так вихваляє преподобного Ісидора: “Він був живим і одухотвореним стовпом чернечих статутів та Божественного бачення і як би найвищим зразком найтеплішого наслідування та вчення духовного”.
