Святий великомученик Феодор Стратилат був відданий мученицькій смерті в 319 році після Різдва Христового. У дослівному перекладі з грецької слово “стратилат” означає “високий воїн”, у літературному перекладі – “воєвода”, “воєначальник”. Святий великомученик Феодор Стратилат, вірний до смерті Господу Ісусу Христу, безстрашний і жертовний воєначальник, хоробрий солдат, з давніх-давен шанується як покровитель православного воїнства.
Походив святий Феодор із міста Євхаїти, нині Марсіан на півночі Малоазіатського нагір’я в Туреччині. Блага звістка святого Євангелія в ці місця принесена ще в апостольські часи.
Святий Феодор був наділений від Господа багатьма даруваннями. Його виділяли серед оточуючих природна краса, великодушне серце, глибоке пізнання християнських істин, мудрість та красномовство. Хоробрість святого воїна стала багатьом відома після того, як він за допомогою Божої вбив величезного змія, який жив у прірві на околицях міста Євхаїти. Змій пожирав безліч людей і тварин, тримаючи в страху всю округу. Святий Феодор, нікому нічого не кажучи, взявши з собою свою зброю і маючи на грудях хрест, рушив у дорогу.
Доїхавши до поля поблизу прірви, де мешкав змій, воїн Христов зліз з коня і ліг відпочити. У цих місцях проживала якась благочестива жінка на ім’я Євсевія. Вона була похила літами. За кілька років перед цим вона випросила тіло святого мученика Феодора Тирона, яке не згоріло на багатті під час страти, поховала його біля свого будинку і щороку відзначала його пам’ять у день 17 лютого (2 березня). Благочестива Євсевія, побачивши сплячого воїна Христового Феодора Стратилата, розбудила його і намагалася переконати піти з цих місць, щоб не постраждати від змія. Мужній воїн Христовий Феодор відповів їй: «Відійди і стань подалі від цього місця, і ти побачиш силу Христа». Жінка відійшла і почала молитися до Спасителя про дарування перемоги сміливому воїну. Звернувся з молитвою до Господа і святий Феодор: «Господи Ісусе Христі, що засяяв від Отця Небесного допомагав мені в битвах і давав перемогу на супротивників, Ти і нині Той же є ,Господи Христе Боже, пошли мені перемогу з висоти Твоєї святої». Святий Феодор переміг чудовисько, прославивши серед людей ім’я Христове.
За відвагу святого Феодора було призначено воєначальником у місті Гераклеї поблизу Чорного моря, неподалік Євхаїт. Тут святий Феодор поєднував відповідальне військове служіння з апостольською проповіддю Євангелія серед підлеглих йому язичників. Його гаряча віра, підкріплена особистим християнським прикладом, відвертала багатьох від згубних звичок. Через війну майже всі жителі Гераклеї прийняли християнство.
У цей час почалися жорстокі переслідування християн. Імператор Лікіній (307-324), який умертвив сорок мучеників Севастійських, обрушив свої гоніння не на простий народ, а на освічених поборників християнства, в яких бачив серйозну загрозу для язичництва, що відмирало. Дочувши про хороброго воєначальника, імператор захотів його побачити і послав за ним своїх наближених. Святий Феодор прийняв послів із честю, але не хотів залишати свого міста. Передбачаючи наміри імператора, мученик Христов хотів постраждати у своєму місті, тому він відповів імператору, що не може зараз покинути Гераклію і просить його завітати до нього.
Напередодні прибуття нечестивого правителя святий Феодор отримав чудове бачення. Під час молитви він раптом побачив себе в храмі, дах якого відкрився, над храмом засяяло небесне світло і пролунав голос: «Дерзай, Феодоре, Я з тобою!». Укріплений баченням, святий мученик звернувся до Господа з гарячою молитвою, просячи Його зміцнити свої сили для майбутнього подвигу.
Імператор приїхав, захопивши із собою золотих та срібних ідолів. Він прихильно поставився до святого Феодора, хвалив його за добре управління містом і наказав йому принести перед народом жертви ідолам. Святий просив імператора залишити ідолів на ніч у своєму домі. Імператор погодився. Заволодівши бовванами, святий Феодор розбив їх на багато частин і роздав шматочки золота та срібла жебракам. Так він осоромив суєтну віру в бездушних ідолів і на уламках язичництва утверджував закони християнського милосердя.
Мученик Христов за наказом імператора був схоплений і підданий жорстоким і витонченим тортурам. Мучили, били його воловими жилами та олов’яними прутами, терзали його тіло цвяхами і палили вогнем. Все це святий мученик переносив з великим терпінням і лише повторював: “Слава Тобі, Боже наш!” Після мук святого кинули у в’язницю, і п’ять днів протримали там без їжі та води, а потім змученого святого пригвоздили до хреста і залишили на ніч. Мучителі сподівалися, що він помре вночі на хресті.
Господь вирішив прославити Свого святого перед усіма мешканцями Гераклії. Вранці воїни, що брали участь у страті, побачили святого мученика живим і неушкодженим: Господь зцілив змучене тіло святого і звів його з хреста, на якому той залишився на всю ніч. Переконані на власні очі у безмежній могутності християнського Бога, вони тут же, неподалік місця страти, що не відбулася, прийняли святе хрещення.
Мученик Христов добровільно віддав себе до рук катувальників. Ідучи на страту, святий одним словом відчиняв двері в’язниць і звільняв в’язнів. Жителі Гераклії, що торкалися його одягу, зцілювалися від хвороб і звільнялися від бісів. Перед тим, як віддати себе в руки ката, мученик Феодор заповідав поховати своє тіло в Євхаїтах у маєтку батьків. Своєму слузі Уару наказав записати всі муки, яким він був підданий, для настанови майбутнім поколінням християн. Потім мученик Христов довго молився і, нарешті, промовивши слово «амінь», схилив під меч свою чесну і святу главу. Страта відбулася 8 (21) лютого 319 року в суботу, о третій годині дня.
.
