Святий мученик Никифор жив у місті Антіохії Сирійській. Мученицьку смерть Никифор прийняв, підставивши свою голову за свого друга, який не зумів подвиг сповідування християнства донести до кінця.
У місті Анітіохії жив також пресвітер Саприкій, з яким Никифор був дуже дружнім, тому їх вважали за рідних братів. Якось злий підступив до них і вони посварилися, колишню любов змінила ворожнеча та ненависть. Через деякий час Никифор прийшов до тями, розкаявся у своєму гріху і не раз просив через своїх друзів вибачення у Саприкія, але той не хотів пробачити його. Тоді Никифор сам прийшов до свого колишнього друга і гаряче вибачався, але Саприкій був невблаганний.
У цей час імператорами Валеріаном (253–259) та Галлієном (260–268) було спровоковано гоніння на християн, і одним із перших став перед судом пресвітер Саприкій. Він твердо сповідав себе християнином, зазнав катувань за свою віру і був засуджений до смерті через усічення мечем. Коли його вели на страту, Никифор зі сльозами благав про прощення, називаючи його святим мучеником, котрий скоро постане перед Господом і сприйме вінець від Нього.
Але пресвітер Саприкій запеклий серцем і навіть перед смертю не захотів пробачити свого брата-християнина. За це Господь відійшов від Саприкія і забрав Свою благодать, що зміцнювала його під час перенесення мук. Саприкій, уже майже досягнувши блаженного кінця свого подвигу, раптом злякався смерті та погодився принести жертву ідолам.
Даремно святий Никифор умовляв зі сльозами Саприкія, щоб він не губив себе зреченням, стоячи вже на порозі Царства Небесного. Тоді святий Никифор сказав катам: “Я християнин і вірую в Господа нашого Ісуса Христа, від якого вірікся Саприкій. Стратьте мене замість Саприкія”.
Тут же кати донесли про це правителю, котрий повелів Саприкія відпустити, а замість нього усікти мечем Никифора. Так сприйняв мученицький вінець святий Никифор.
