25 ЛЮТОГО – СВЯТИТЕЛЯ МЕЛЕТІЯ, АРХІЄПИСКОПА ХАРКІВСЬКОГО

Святитель Мелетій, архієпископ Харківський та Охтирський (у світі Михайло Іванович Леонтович), народився 17 листопада (за новим стилем) 1784 року в селі Старі Санжари Полтавської області, в сім’ї купця Іоанна Леонтовича. Рід Леонтовичів належав до дворян , але дід і дядько майбутнього святителя були священниками.

З чотирирічного віку Михайло Леонтович навчався у будинку свого батька читання за книгами церковного та суспільного друку, чистописання та основ граматики.

2 вересня 1794 року він вступив до Полтавського парафіяльного училища, яке успішно закінчив у дванадцятирічному віці. Продовжував навчання в Катеринославській бурсі, в якій був один із найкращих учнів і був нагороджений похвальним листом. У вересні 1799 Михайло був переведений в Катеринославську семінарію, яку закінчив в 1808 році. Як найкращий учень він був направлений архієпископом Катеринославським Платоном до Петербурга, до Олександро-Невської академії. Закінчивши академію в серпні 1814 року за першим розрядом зі ступенем магістра, його було визначено ад’юнкт-професором грецької мови.

7 січня 1816 подав академічному начальству прохання про намір стати ченцем, але прохання не було задоволено, і з 11 березня 1817 Михайла Леонтовича призначили секретарем заснованого при академії Будівельного комітету. Того ж року його перевели на посаду інспектора до Київської духовної семінарії, де пізніше він став професором церковної історії та грецької мови. Восени 1819 року було відкрито Київську духовну академію, Михайло Леонтович став її першим інспектором.

23 лютого 1820 року, напередодні дня пам’яті святителя Мелетія Антіохійського, у соборному храмі Києво-Братського монастиря він був пострижений у чернецтво з ім’ям Мелетій. Постриг звершив Київський митрополит Євген (Болховітінов). 5 березня 1820 року інок Мелетій був посвячений митрополитом Євгеном у сан ієродиякона, а через два дні – в ієромонаха.

21 серпня 1821 року ієромонаха Мелетія було призначено ректором Могилівської духовної семінарії та настоятелем Кутеїнського Оршанського монастиря зі зведенням у сан архімандрита. Торішнього серпня 1823 року його перевели посаду ректора Псковської духовної семінарії, а наступного року архімандрита Мелетія призначили ректором Київської духовної академії. 21 листопада 1826 року святитель хіротонізований на єпископа Чигиринського, вікарія Київської єпархії, і призначений настоятелем Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря.

З батьківською любов’ю дбав святитель про юних вихованців, виховуючи їх у дусі відданості Церкви Христової. Особливою турботою святителя було піклування про бідних, вдів та сирот. Часто відвідував він ув’язнених і для їхньої втіхи звершував Богослужіння у тюремних церквах. Не менше дбав святитель і про духовне окормлення братії Михайлівського монастиря. Усними настановами та особистим прикладом він виховував в ченцях обителі дух справжнього подвижництва. Святитель Мелетій говорив: «Смиренність – охоронний меч, з ним безпечно пройдеш землю, пекло і досягнеш Неба».

3 травня 1828 року святитель Мелетій отримав призначення на Пермську кафедру. За час єпископства в Пермі ним було написано «Ставленницький катехизис» для підготовки кандидатів у священство, а також розпочато велику місіонерську діяльність серед старообрядців. Навесні 1829 року Мелетій здійснив поїздку своєю єпархією, служивши в парафіяльних храмах. Віруючі називали його святим і, коли він приїжджав служити, виходили назустріч на дорогу і ставали навколішки перед благословляючим святителем.

Святитель багато працював, подорожував по містах та селах, несучи слово Боже. Після невтомної праці здоров’я святителя погіршилося, і його перевели у 1835 році на Слобідсько-Українську кафедру (згодом Харківська та Охтирська). І тут святитель Мелетій приділяв велику увагу духовним навчальним закладам, багато дбав про побут та освіту духовенства. Він порушив питання відновлення тих монастирів і духовних училищ, які скасувала імператриця Катерина II.

У його особі православ’я мало сильного поборника у справі викриття розколу. Преосвященний Мелетій вів справді подвижницьке життя. О дев’ятій годині вечора він ставав на молитву і продовжував її до четвертої ранку, а через годину, після короткого відпочинку, йшов на ранню літургію. Святитель ревно молився і вдома, і в дорозі, і навіть сидячи в екіпажі. Одного разу його бачили як стояв усю ніч на колінах з піднятими руками, і тільки до ранку він ліг на підлозі, прим’явши постіль, щоб не подумали, що він навіть не лягав відпочивати.

15 липня 1839 року святитель Мелетій очолив урочистість у м. Охтирці з нагоди 100-річчя від дня явлення чудотворної ікони Божої Матері, яка називається Охтирською.

Блаженна смерть святителя прийшла в ніч на 12 березня 1840 року. Після Причастя святитель осяяв себе хресним знаменням і, звертаючись до всіх зі словами «Пробачте мене», відійшов до Господа.

З перших днів смерті святителя, віруючі люди твердо покладалися на представництво святого Мелетія перед Богом і отримували благодатну допомогу: зцілення в хворобах, втіха в скорботах і звільнення від злих обставин.

У 1948 році з благословення святішого патріарха Алексія гробниця з мощами святителя Мелетія була перенесена до Благовіщенського кафедрального собору Харкова, де знаходиться і до цього дня, будучи духовним притулком та молитовною втіхою віруючих людей.

21 лютого 1978 року відбувся чин прославлення святителя Мелетія у лику святих.

Поділитися:
logo

Е-mail: pres.slyzba.rv@gmail.com
Адрес: вул. Лермонтова, 3.
Телефони: +380967671938
+380988545556

Всі права захищені. Використання та цитування матеріалів сайту rivne.church.ua дозволяється за умови відкритого посилання на цитовану статтю, яке має бути розташоване в першому абзаці публікованого матеріалу. Думка редакції може не збігатись з точкою зору авторів публікацій.

logo

Е-mail: pres.slyzba.rv@gmail.com
Адрес: вул. Лермонтова, 3.
Телефони: +380967671938
+380988545556

Всі права захищені. Використання та цитування матеріалів сайту rivne.church.ua дозволяється за умови відкритого посилання на цитовану статтю, яке має бути розташоване в першому абзаці публікованого матеріалу. Думка редакції може не збігатись з точкою зору авторів публікацій.