Це нині сприятливий час, це нині дні спасіння. (Кор. 6:2)
Користь посту відкрита усякому роду життя, усякому стану тіла: піст скрізь пристойний і у будь-який час. Піст охороняє немовлят, зцілює юного, робить поважним старця, бо сивина, прикрашена постом, гідніша поваги.
Ми з вами вступили в подвиг Великого рятівного посту, який встановлений Церквою в наслідування прикладу Самого Господа Ісуса Христа, бо Він заради нашого спасіння постив сорок днів, не ївши в цей час жодної їжі і не вживаючи жодного пиття. Так і нам, Його послідовникам, Свята Православна Церква суворо заповідала зберігати святу стриманість, духовну і тілесну, протягом чотиридесяти днів, починаючи з учорашнього дня, званого Чистим понеділком, і до п’ятниці шостої, або Вербної, тижня. Тому цей піст називається у нас Святою і Великою Чотиридесятницею.
Свята Церква в ці великі покаянні дні зодягнулася в жалобний одяг і особливою службою, молитвослів’ями, піснеспівами, постовим дзвоном висловлює, що вона в ці дні журиться, нарікає, плаче про своїх дітей, закликаючи до цього і нас з вами. Подібно до того, як євреї, що втратили свою батьківщину, плакали на вавилонських річках, так і ми закликаємось у ці святі дні оплакувати втрату своєї Небесної Вітчизни, якої ми втратили за нашими гріхами і беззаконнями.
Оплакування гріхів Церква з’єднала з постом, бо він окрилює наше покаяння і підносить його до Божого престолу. Подвиг посту – справа свята і дуже давня. “Піст – дар стародавній, нестаріючий, але безпосередньо оновлюваний, квітучий у всій красі”, – каже святитель Василь Великий. Чи думаєш, що давність його вважають з часу походження Закону? Піст старший за Закон. Піст – не новий винахід, але коштовність Отців. Все, що відрізняється давністю, поважно. Поважай сивину посту! Піст узаконений у раю. Першу заповідь прийняв Адам: Від дерева, що розуміти добре і лукаве, не знесете (Бут.2:17). А це не знесте є узаконення посту та помірності. Якби постила Єва і не скуштувала з дерева, то ми не мали б тепер потреби в цьому пості. Ми, ушкоджені гріхом, лікуємося покаянням, а покаяння без поста не дієве. Проклята земля: терни і вовчиці зросте тобі (пор.: Бут.3:17-18) – наказано журитися духом, а не вдаватися до розкоші. Постом виправдися перед Богом.
Але й саме перебування в раю є образ посту, тому що, задовольняючись малим, люди, що жили в раю, не вживали ні вина, ні м’яса тварин, що робить каламутним людський розум. Вже після потопу впізнали люди вино та м’ясо, а до потопу цього не було. Коли не стало надії на досконалість, тоді було дозволено насолоду.
Усі святі дотримувалися посту як заповіту батьків, що передається від батька синові, так що набуток цей по порядку спадкоємства зберігся і до нас. Сорок днів постився Мойсей на Синаї, і піст зробив святого пророка законодавцем, він удостоївся перебування з Богом і отримав від Нього Закон для ізраїльського народу.
Але завдяки нестримності, ненаситності утроби ізраїльтян цей же Закон, написаний на скрижалях Самим Богом, був святим пророком Мойсеєм розбитий. Завдяки ненаситності своєї утроби народ ізраїльський віддався ідолослужінню і через те втратив благовоління Боже.
Неутримання Ісава зробило його рабом братові, тому що він за одну їжу продав свою першість. Молитва преподобної Анни, з’єднана з постом, дарувала їй благодатне дитя: святого пророка Самуїла. Піст зробив непереборним Самсона, і, доки він не був розлучений з ним, вороги падали тисячами, міська брама вирвалася і леви не витримували міцності рук його. Але коли оволоділи ним пияцтво та блуд, він був уловлений ворогами і, позбавлений очей, виставлений на посміховисько дітям іноплемінників.
Ілля, що постив, уклав небо на три роки і на шість місяців. Оскільки він бачив, що від пересичення народжується в народі багато нахабства і зла, то за необхідністю, щоб зцілити його від пороку розкоші і розпусного життя, наклав на нього мимовільний піст – голод, який зупинив гріх, що вже без міри розлився; постом, ніби припіканням яким чи перетином, перервав він подальше поширення зла.
Піст зробив святого пророка Іллю глядачем великого видіння, бо, сорокаденним постом очистивши душу, він удостоївся на Хориві бачити Господа. Через піст святий пророк Ілля повернув удовиці її сина, що помер.
“Піст, – каже святитель Василь Великий, – народжує пророків, зміцнює сильних, піст умудряє законодавців”. Піст – добра варта душ, надійний співмешканець тілу, училище подвижників. Він відбиває спокуси, він – співмешканець тверезості та цнотливості. Піст посилає молитву на Небо, роблячись для неї ніби крилами при сходженні на гору. Піст – мати здоров’я, вихователь юності, прикраса старців, добрий супутник подорожуючих, надійний співмешканець подружжю. Чоловік не підозрює зради в подружній вірності, бачачи, що дружина звикла до посту. Дружина не їсть ревнощами, помічаючи, що чоловік полюбив піст.
Людина бажань, святий пророк Даниїл, який три тижні не їв хліба і води не пив, своїм постом загородив уста левів; вони не могли йому завдати ніякого зла, коли він був кинутий до них у рів.
Користь посту відкрита усякому роду життя, усякому стану тіла: піст скрізь пристойний і у будь-який час. Піст охороняє немовлят, вцілює юного, робить поважним старця, бо сивина, прикрашена постом, гідніша поваги. Піст – найпристойніше оздоблення жінок, вуздечка у кольорі років, охорона подружжя, вихователь дівства. Постом виганяються нескромні промови, пісні, і глузування.
Якби піст панував у всесвіті, то був би у всьому всесвіті глибокий світ, і не було б повстання одного народу на інший, і життя не було б настільки плачевним і сповненим скорботи, тому що піст, навчаючи людей помірності від надмірності в стравах, навчав б і досконалому віддаленню від пороків: сріблолюбства, докори, марнославства та інших злих пристрастей, і життя протікало б у глибокому світі і душевній безтурботності. Тепер же люди, які ганяються за розкішшю, як за блаженством життя, запровадили цей великий рій зол. Розкішне життя багатія вкинуло його в геєну вогненну, а Лазар через піст зійшов на Небо, спочив на лоні Авраамовому.
У того, хто постить, і колір обличчя поважний (він не переходить у безсоромну багряність), погляд у нього лагідний, хода статечна, обличчя осмислене, в серці – чистота. Усі святі, відвіку прославлені, любили піст і дотримувалися його. Життя святого Іоанна Предтечі було суцільним постом. Святий апостол Павло постив, і піст звів його на третє Небо. Але для нас найважливіше, що цей піст освячений Самим Господом, який постив сорок днів.
Наш дух постійно протистоїть плоті, вони один одному протиляться, тому, якщо хочеш, щоб дух твій був міцним, приборкуй плоть постом. Апостол Павло говорить: “Якщо зовнішня наша людина і тліє, то внутрішня з дня на день оновлюється “. (2 Кор. 4:16). Ніхто за багатої їжі і безперервної розкоші не приймав духовного обдарування. Якби ніневітяни не постили, то не уникнули б покарання, що загрожує їм. Євреї, коли харчувалися манною та водою з каменю, то перемагали ворогів і були всі здорові, а коли їхнє серце захотіло м’яса і згадали вони про казани єгипетські, то не побачили вони Землі Обітованої.
Піст є зброя для ополчення проти демонів. Але піст не потрібно обмежувати одним лише помірністю від їжі, тому що істинний піст є усунення від злих справ. Пробач ближньому образи, утримайся від нанесення ближньому образ, утримайся від роздратування, від безглуздої скорботи, від страху, гніву тощо.
Прощатимеш іншим образи, похибки, зайві занепокоєння, і тобі будуть прощені твої гріхи. Господь прощатиме твої похибки, і сподобатимешся від Нього великих милостей. Ти пробачиш небагато гріхів ближньому твоєму, а тобі Бог простить незліченні гріхи. Ти пробачиш сто динаріїв, а Він простить тобі темряву талантів. Отже, не слухатимемося диявола, який навчає нас тримати в душі зло на ближнього, але будемо в простоті серця прощати ближньому образи, які вони завдають також по науці від диявола.
Ніхто нехай не мислить зла один на одного, ніхто нехай не захоплюється злою підозрілістю щодо брата свого, бо це – краса ворога нашого порятунку, який всіляко посилюється зруйнувати в нас союз любові та братерства і насадити демонську ворожнечу та ворожість. Пам’ятаймо заповідь Спасителя: “Заповідь нову даю вам, любіть один одного” (Ів.13:34), а також і те, що той, хто любить іншого, виконав закон; тож любов є виконання Закону (Рим.13:8, 10).
Вступати в подвиг посту ми повинні, за заповіддю Господньою (див.: Мт.6:16), не з сумним обличчям, але з бадьорим як справжні воїни Христові, які виступають на боротьбу з гріхом і своєю плоттю за допомогою та сприяння Божої благодаті.” Помаж голову твою оливою милостині та водою чистоти вмий душу твою, і Батько твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно”. (Мт.6:17, 18). Водночас Господь навчає нас відхиляти свої серця від земних скарбів і від земних пристрастей і спонукає бажати, і шукати скарбів Небесних.
Вони – Небесного походження і тому безсмертні, а земні блага, як грубі, тлінні і минущі, недостойні нас, створених за образом і подобою Божою і викуплених безцінною кров’ю Господа нашого Ісуса Христа для насолоди благами духовними та вічними. Приліплюючись серцями до земних благ, ми через те й серця свої робимо земними, грубими, низькими, пристрасними, і себе – нездатними любити Бога і ближнього, тоді як у любові полягає головна мета і обов’язок нашого життя. Амінь.
Митрополит Антоній Сурожський
