Молитва Єфрема Сиріна – покаяна молитва, складена в IV ст. преподобним Єфремом Сиріним (сирійцем), що супроводжується знемними поклонами, яка читається за седмичними богослужіннями Великого посту, а за статутом має читатися також і при здійсненні служби з «Алілуія» у седмічні дні малих постів. Див. Типікон, гол. 9.
Господи и Владыко живота моего, дух празности, униния, любоначалия, празднословия не даждь ми. (земний поклон)
Дух же целомудрия, смиреномудрия, терпения и любве даруй ми, рабу Твоему.
(земний поклон)
Ей, Господи, Царю, даруй ми зрети моя прегрешений и не осуждати брата моего, яко благословен еси во веки веков. Амінь.
(земний поклон)
Боже, очисти мя, грешного.
(12 раз, с поясним поклоном)
Молитва читається повністю з одним земним поклоном вкінці.
Переклад українською:
Господи і Владико життя мого! Духа ледарства, недбальства, властолюб’я і пустослів‘я віджени від мене.
Духа ж ціломудреності і смиренномудреності, терпеливості й любові, даруй мені, слузі твоєму.
Так, Господи, царю! дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо ти благословенний на віки вічні. Амінь.
У Великому посту ця молитва читається у храмі на часах у середу та п’ятницю Сирного тижня і на всю Святу Чотиридесятницю, крім суботи та неділі; також у перші три дні Страсного тижня. У ці дні її потрібно включити у домашнє молитовне правило. По суботах та неділях ця молитва не читається
У Велику середу наприкінці літургії на «Буді ім’я Господнє…» молитва преп. Єфрема Сіріна читається востаннє. Починаються особливі богослужіння Страсного тижня.
Чому ця молитва читається під час богослужіння у дні Великого посту?
Авторство молитви належить великому християнському подвижнику, святому преподобному Єфрему Сиріну.
Свого часу Єфрем був покликаний до служіння Богові особливим втручанням згори — надприродним одкровенням.
До цього він вів досить легковажне, в моральному відношенні, вільне життя. Якось його посадили в в’язницю за хибним обвинуваченням у співучасті в крадіжці худоби, яку, насправді, розкрали дикі вовки.
Тут його відвідав якийсь таємничий чоловік, який засвідчив, що хоча зараз він, Єфрем, утримується в камері незаслужено, проте найвища справедливість у цьому все таки є.
Чоловік порадив йому замислитись і освіжити пам’ять, після чого в’язень – Єфрем, наслідуючи пораду, згадав, як одного разу, він, заради безшабашної забави та юнацької витівки, випустив із загону корову, що належала біднякові. В результаті корову наздогнав хижий звір, через що і без того важке, скорботне життя бідняка наповнилося додатковими труднощами та стражданнями. Тоді винуватець був не покараний.
Потім Єфремові було обіцяно тим самим чоловіком, що справедливість щодо тієї справи, за якою він звинувачений, переможе, що й сталося. Справжнього злочинця було виявлено та покарано (ним виявився пастух, який не встежив за стадом), а Єфрем був відпущений на волю.
Після цього випадку він став інакше дивитись і на своє особисте життя, і на Божественний Промисел, а потім, відрікшись від суєти світу, звернувся до подвижництва.
Тема глибокого покаяння і вдячності Богові за всі Його милості переживалося у серці святого все його подальше життя.
Особливий смиренний, покаяний настрій, характерний для істинного послідовника Христового, виражений ним і в молитві, відомій під його ім’ям.
Ця молитва хоч і коротко, але разом з тим глибоко і виразно відображає одне з найважливіших прохань, з якими віруючі, які усвідомлюють свою духовну бідність, прагнуть подолати пристрасті і пороки, необхідно звертатися до свого Господа, Подавача життя і всіляких благ (Як.1 :17).
У дні посту її доречно читати тому, що в цей період християнин повинен докладати особливих зусиль для перетворення свого життя. Але це можна досягти лише за сприяння Божого (Ін.15:5). Тому ми молимо Його про прощення, просимо допомоги в тих, зокрема, проханнях, які окреслені текстом молитви святого Єфрема.
Чому ця молитва читається під час богослужіння у дні Різдвяного посту?
Настільна книга священнослужителя: “Зіставляючи великопісне богослужіння з богослужінням Різдвяного посту, слід зазначити, що за Церковним уставом у деякі його дні належить співати «Алілуія», тобто лад богослужіння в ці дні точно відповідає великопостному: часи, молитва. Усього за Уставом співати «Алілуія» протягом Різдвяного посту належить одинадцять разів: 19, 26 та 29 листопада та 1, 2, 3, 8, 14, 16, 18 та 19 грудня. Богослужіння в ці дні, так само як і під час Великого посту, має покаянний характер.
Протягом Різдвяного посту покладено також цілу низку урочистих служб. У чергуванні святкових і покаяних днів і полягає суттєва особливість богослужіння Різдвяного посту, що відрізняє його від інших днів церковного року, і особливо від Великого посту”.
Що означають слова: «дух ледарства, зневіри, любові і марнослів’я не дай мені»? Невже Господь є подателем духу гріхів та пристрастей?
У наші дні нерідко доводиться чути: якщо Бог святий і всемогутній, то чому грішники чинять гріхи; чому взагалі світ сповнений беззаконня, зла? Невже Бог недостатньо святий чи недостатньо всемогутній? Ще більше здивування можуть викликати згадані слова молитви преподобного Єфрема, якщо сприймати їх з грубою буквальністю.
Що можна відповісти? Бог є Сам у Собі досконалий Дух (Ін.4:24), абсолютне Добро, і звичайно ж, Він ніколи нікого не підштовхує до гріха.
Враховуючи це, ми, водночас, повинні розуміти, що все, що відбувається в царстві творіння, включаючи незліченні злодіяння, відбувається не без Божественного волі.
У волі Божій слід розрізняти два аспекти: благовоління та потурання. Добро Господь любить, завжди сприяє всьому доброму: помислам, думкам, справам.
Що ж до беззаконня, його Бог, як абсолютно Святий (Лев.20:26), ненавидить зло (Пс.44:8).
Хоч як це здасться дивним, але можливість здійснення гріхів закладена в природу людини Самим Творцем. Для чого?
Якби людина не мала цієї можливості, вона не могла б усвідомлено і вільно долучатися до добра. А без цього вона не могла би стати праведним: адже праведність ґрунтується і формується на добровільному, але не насильницькому прагненні Добра .
Випробовуючи свободу людської волі, Бог допускає людині робити злі справи (у тій мірі, якою вважає доречною, як за спокусою від злих духів, так і за довільним починанням.
Отже, коли ми, слідом за преподобним Єфремом, просимо у Господа «не давати» нам духу ледарства, зневіри, любові і марнослів’я, ми просимо, по суті, зменшити міру того припущення, в результаті якого ми, як морально вільні, маємо можливість чинити цього роду гріхи.
При цьому ми благаємо Владику життя про благодатне сприяння, щоб спромогтися утриматися від спокус або ж, у разі їх виникнення, успішно їх подолати.
У цьому сенсі слід розуміти і відоме проханням з молитви Господньої: «і не введи нас у спокусу».
