Святий мученик Феодор Тирон народився в Євхаїтах (нині село Бейузю, Туреччина), був воїном мармаритського полку у місті Амасії Понтійської області (північно-східна область Малої Азії, що тяглася вздовж берега Понта Евксинського (Чорного моря). Прізвисько його Тирон походить від латинського tiro, що означає «новобранець», «рекрут».
Під час проведеної за вказівкою імператора Галерія (305-311) кампанії з примусу християн до принесення жертв язичницьким богам, Феодор разом з іншими віруючими мав зректися Христа і принести жертву ідолам, але воїн твердо сповідав свою віру в Христа. Воєначальник Феодора Врінк дав йому кілька днів на роздуми, під час яких святий молився.
Після цього Феодора звинуватили у підпалі язичницького храму Кібели та привели на суд до градоначальника Публія. Феодор знову сповідав себе християнином, після чого був ув’язнений і приречений на голодну смерть. Там з’явився йому Ісус Христос, Господь втішав і підкріплював його.
Виявивши через деякий час Феодора живим, градоначальник знову запропонував йому вчинити жертвопринесення. Після відмови Феодор, його віддали на тортури – тіло стругали залізними зубцями, але святий продовжував сповідувати Христа, за що був засуджений на спалення. Мученик Феодор без трепету зійшов на багаття і з молитвою та славослів’ям віддав свою святу душу Богові. Сталося це у 305 чи 306 році.
Останки Феодора, за переказами не пошкоджені вогнем, попросила християнка Євсевія і поховала у своєму будинку в місті Євхаїтах, неподалік Амасії. Згодом мощі були перенесені до Константинополя, до храму, освяченого в ім’я його. Глава його знаходиться в Італії, в місті Гаете.
Священне Передання пов’язує з Феодором Тироном таке диво. Через 50 років після мученицької смерті святого, імператор Юліан Відступник (361-363), бажаючи образити віруючих (згідно з Деян.15:29, християни повинні «утримуватися від ідоложертвенного і крові»), наказав єпархові (градоначальнику) Константинополя всі їстівні запаси на ринках окропити ідоложертвенною кров’ю. Святий Феодор, з’явившись уві сні архієпископу Константинопольському Євдоксію, наказав йому оголосити всім християнам, щоб вони в ці дні не купували осквернені продукти і вживали в їжу коливо (кутю, сочиво), тобто варену пшеницю з медом.
На згадку про цю подію Православна Церква щорічно святкує святого великомученика Феодора Тирона в суботу першого тижня Великого посту. Увечері суботи, у п’ятницю, на Божественній літургії Напередосвячених Дарів після заамвонної молитви читається Канон молебний святому великомученикові Феодору, складений преподобним Іоанном Дамаскіним, а на утренній Канон написаний святителем Іоанном Євхаїтським. Після цього коливо благословляється і роздається віруючим. Святкування великомученикові Феодору в суботу першого тижня Великого посту описував патріарх Константинопольський Нектарій (381-397).
