Святий Маврикій, воєначальник з Апамії Сирійської, постраждав у 305 році за імператора Максиміана Галерії (305–311) разом із сином Фотином та підлеглими йому 70-ма воїнами (з воїнів відомі на ім’я лише два – Феодор і Філіп).
Під час гоніння на христиня язичницькі жерці донесли імператору, що святий Маврикій поширює віру у Христа. Приведені на судилище, святий Маврикій із сином та його воїни твердо та непохитно сповідали свою віру і не схилилися ні на ласки, ні на погрози. Тоді їх немилосердно били, палили вогнем і терзали залізними гачками.
Юнака Фотіна, який твердо переносив катування, усікли мечем на очах батька. Але це жорстоке випробування не зламало святого Маврикія, який зрадів, що син його сподобився мученицької кончини.
Тоді мученикам придумали ще витонченіше катування: їх відвели на болотисте місце, де були цілі хмари комарів, ос, оводів, і прив’язали до дерев, обмазавши їх тіла медом. Комахи жорстоко жалили мучеників, їх мучили спрага та голод. Ці муки святі зазнавали протягом 10 днів, але не переставали молитися і славити Бога, доки, нарешті, Господь не припинив їхніх страждань. Злий мучитель наказав відрубати їм голови і кинути їх тіла без поховання, але християни таємно вночі поховали чесні останки святих мучеників на місці їхньої жахливої страти.
