Монах прийшов якось до свого наставника і каже:
– Отче, скільки разів я ходжу до тебе, каюся в гріхах, скільки разів ти наставляв мене порадами, але я не можу виправитися. Яка мені користь приходити до тебе, якщо після наших розмов я знову впадаю в свої гріхи?
Авва відповів:
– Сину мій, візьми два глиняні горщики – один з медом, а другий порожній.
Учень так і вчинив.
– А тепер, – сказав вчитель, – перелий кілька разів мед з одного горщика в інший.
Учень знову послухався.
– Тепер, синку, подивися на порожній горщик і понюхай його.
Учень подивився, понюхав і каже:
-Отче, порожній горщик пахне медом, і там, на денці, залишилося трохи густого меду.
– Ось так, – сказав вчитель, – і мої повчання осідають у твоїй душі. Якщо ти заради Христа засвоїш у житті хоч частину чесноти, то Господь, з милості Своєї, заповнить їхній недолік і врятує твою душу для життя в раю. Бо й земна господиня не сипле перець у горщик, що пахне медом. Так і Бог не відкине тебе, якщо збережеш у душі хоч початок праведності.
“А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його зарахується в праведність. (Рим.4:5)
