Після усікновіння глави Пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоана тіло його було поховано учнями в самарійському місті Севастії, а чесна глава прихована Іродіадою в безчесному місці. Благочестива Іоана, дружина царського домоправителя Хузи (про неї згадує святий євангеліст Лука – Лк.8:3), таємно взяла святу голову, поклала в посудину і поховала на горі Єлеонській – в одному з маєтків Ірода.
Через багато років цей маєток перейшов у володіння благочестивому вельможі Інокентію, який став будувати там церкву. Коли копали рів для фундаменту, була знайдена посудина з чесною главою Іоана Хрестителя. Інокентій дізнався про велич святині за благодатними знаками.
Так відбулося Перше здобуття глави. Інокентій зберігав її з найбільшим благоговінням, але перед своєю смертю, боячись, щоб святиня не була зганьблена невірними, він знову приховав її в тому самому місці, де знайшов. Після смерті його церква прийшла у запустіння і зруйнувалася.
У дні рівноапостольного царя Костянтина Великого († 337, пам’ять 21 травня), коли християнська віра стала процвітати, двом ченцям, які прийшли до Єрусалиму на поклоніння святим місцям, двічі явився сам святий Предтеча і відкрив місце знаходження своєї чесної глави. Іноки відкопали святиню і, поклавши її в мішок з верблюжої вовни, пішли до себе додому. Дорогою вони зустріли незнайомого гончара і дали йому нести дорогоцінну ношу. Не знаючи, що він несе, гончар спокійно прямував. Але йому з’явився сам святий Предтеча і наказав тікати від недбайливих і лінивих ченців разом з тим, що було в його руках. Гончар зник від ченців і вдома з честю зберігав чесну главу. Перед смертю він запечатав її у водоносну посудину і передав сестрі.
З того часу чесна глава зберігалась благоговійними християнами, доки її володарем не став священник Євстафій, заражений аріанською єрессю. Він спокусив безліч недужих, які зцілилися від святої глави, приписуючи благодать єретиці. Коли його блюзнірство відкрилося, він був змушений тікати. Закопавши святиню в печері поблизу Емеси, єретик розраховував згодом повернутися і знову забрати її для поширення лжевчення. Але Бог цього не допустив. У печері оселилися благочестиві ченці, а потім на цьому місці з’явився монастир. У 452 р. архімандриту цієї обителі Маркеллу святий Іоанн Хреститель у баченні вказав місце поховання своєї глави. Це обретіння стало святкуватися як Друге. Святиня була перенесена до Емесу, а потім до Константинополя.
Про пророка Іоана Хрестителя Господь Ісус Христос сказав: «З народжених жінками не повставав (пророк) більший Іоана Хрестителя». Іоанн Хреститель прославляється Церквою, як «янгол, і апостол, і мученик, і пророк, і свічник, і друг Христів, і пророків печатка, і ходатай старої та нової благодаті, і в народжених найчесніший, і світліший Слова глас».
