Ми повинні шукати спілкування з Богом. Чому? Бо до цього спілкування нас закликає Сам Бог. «Якщо голосу Мого послухаєте, – каже Він, – будете Моїми людьми обраними, царське освячення, мова свята; і будете святими, бо і Я святий Господь, Бог ваш. Я вибрав вас, як людей найкращих. Премудрість же каже: Приступіть до Мене, що бажають Мене, і солодкості Моєї насититесь, бо Я найсолодший меду. Той, хто їсть Мене, більше не розчарує і той, хто слухає Мене, не посоромиться».
І ще: «Прийдіть і їжте Мій хліб і пийте вино, яке Я приготував вам, залишіть безумство, і будете живі, і шукайте розуму».
І Давид каже: «Приступіть до Нього і просвітітеся, і ваші обличчя не посоромляться».
І Апостол каже: «Якщо встанете з Христом, то ввишніх шукайте, де є Христос, сидить праворуч Отця, і приводить до Себе. Тим більше вже не дивні і прибульці, але співгромадяни святих і предстателі Богу. Нехай приступаємо до престолу слави Божої, нехай приймемо милість і благодать, що буде нам в тимчасову допомогу».
Людинолюбець же Бог закликає нас, говорячи: «Прийдіть до Мене всі трудящі й обтяжені, і Я упокою ви. Візьміть ярмо Моє собі, і навчитеся від Мене, бо лагідний є і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; ярмо Моє благо і тягар Мій легким є» .
Отже, ми повинні шукати спілкування з Богом, тому що до цього спілкування закликає нас Сам Бог. Але чи є нам якась користь від цього спілкування?
Преподобний Серафим Саровський каже: «Одного разу я благав Господа, щоб Він увів мене в спілкування з Ним і показав мені Свої небесні обителі. І Господь не позбавив мене Своєї милості. Він виконав моє бажання та прохання; ось я захоплений був у ці обителі, тільки не знаю, з тілом чи окрім тіла. Бог знає, це незбагненно. А про ту радість і насолоду небесну, яку я їв там, сказати неможливо».
Після тривалого мовчання, зітхнувши від глибини душі, преподобний Серафим сказав своєму учневі: «Ох, якби ти знав, яка радість, яка насолода чекає на душу праведного на небі, то ти зважився б у тимчасовому житті переносити всякі скорботи, гоніння та наклепи з подякою …Там немає ні хвороби, ні смутку, ні зітхання… Там радість і насолода незабутні, там праведники просвітляться, як сонце. Але якщо такої небесної слави не міг пояснити і сам апостол Павло, то якою ж іншою мовою людина може пояснити славу і красу гірського селища, в якому оселяються праведні душі»
Отже, браття, як бачите, є користь нам від спілкування з Господом, і є найбільша користь, бо іншого вищого щастя для людини бути не може. Будемо ж усіма силами нашої душі шукати цього спілкування і прагнути Господа. Будемо пам’ятати, що наше життя на небесах є (Фил. 3, 20) і, пам’ятаючи це, живучи на землі тілом, в той же час будемо жити на небі духом. Амінь.
Святитель Антіох
