Святитель Порфирій, архієпископ Газський, народився близько 346 року у Фессалоніках, у Македонії. Батьки його були заможними людьми, і це дозволило святителю Порфирію здобути хорошу освіту. Маючи схильність до чернечого життя, у двадцять п’ять років він залишив батьківщину і вирушив до Єгипту, де трудився на горі Нітрійській під керівництвом преподобного Макарія Великого (пам’ять 19 січня). Там він зустрівся з блаженним Ієронімом, який на той час відвідував єгипетські монастирі, і разом з ним вирушив до Єрусалиму на поклоніння святим місцям і Животворчому Хресту Господньому (пам’ять 14 вересня), після чого оселився в Йорданській пустелі для молитовного і посницького життя.
У Йорданській пустелі святий Порфирій впав у тяжку недугу. Для зцілення він вирішив іти до святих місць Єрусалиму. Одного разу, коли він у повному розслабленні та забутті лежав біля підніжжя Голгофи, Господь відвідав Свого раба у рятівному сновидінні. Святий Порфирій побачив Ісуса Христа, що зійшов з Хреста і звернувся до нього зі словами: “Прийми це Древо і бережи його“. Прокинувшись, він відчув себе здоровим. Слова Спасителя невдовзі справдилися: патріарх Єрусалимський посвятив святого Порфирія в пресвітерський сан і поставив хранителем чесного дерева Хреста Господнього. На той час святий Порфирій отримав свою частину батьківської спадщини – 4 тисячі золотих монет. Усе він роздав нужденним і на прикрасу храмів Божих.
У 395 році помер єпископ міста Газа (Палестина). Місцеві християни вирушили до Кесарії до митрополита Івана з проханням поставити їм нового єпископа, який міг би протидіяти язичникам, які переважали в їхньому місті і утискували християн. Господь вселив митрополиту покликати єрусалимського пресвітера Порфирія. Зі страхом і трепетом прийняв подвижник святительський сан, зі сльозами вклонився Животворчому Древу і вирушив для виконання нового послуху.
У Газі він виявив лише три християнські церкви, а язичницьких капищ та ідолів – безліч. На той час трапилася велика посуха. Жерці приносили жертви ідолам, але лихо не припинялося. Святитель Порфирій призначив для всіх християн піст, здійснив всеношну і обійшов з хресним ходом все місто. Відразу ж небо вкрилося хмарами, загримів грім і пролився дощ. Бачачи таке диво, багато язичників вигукували: “Один Христос є Богом Істинним!” Після цієї події до Церкви приєдналися, прийнявши Святе Хрещення, 127 чоловіків, 35 жінок та 14 дітей, а незабаром і ще 110 людей.
Однак язичники, як і раніше, утискували християн, усували їх від громадських посад, обтяжували податками. Святитель Порфирій та митрополит Кесарії Іоанн вирушили до Константинополя, щоб просити захисту у імператора. Їх прийняв святитель Іоанн Златоуст (пам’ять 14 вересня, 27, 30 січня) та надав дієву допомогу.
Святителі Іоанн та Порфирій були представлені імператриці Євдоксії, яка на той час чекала на дитину. “Попрацюй за нас, – сказали єпископи імператриці, – і Господь пошле тобі сина, який запанує за твого життя”. Євдоксія дуже хотіла мати сина, бо колись у неї народжувалися дочки. І справді, в імператорському сімействі за молитвою святителів народився спадкоємець. У 401 році був указ імператора про руйнування в Газі ідольських капищ і надання християнам привілеїв. Крім того, імператриця дала святителям кошти на побудову нового храму, який був збудований у Газі на місці найголовнішого капища.
Святитель Порфирій до кінця життя повністю затвердив християнство в Газі і повністю убезпечив свою паству від утисків язичників. За молитвами святителя звершувалися численні чудеса та зцілення. Протягом 25 років наставляв архіпастир словесно стадо і помер у похилому віці, в 420 році.
