Свята Євдокія була самарянкою по народженню. Жила вона в Філійському Іліополі за часів Римського імператора Траяна (98–117 рр.). Вирізняючись у молодості рідкісною красою та стрункістю, Євдокія вела гріховне життя, торгуючи своїм тілом. Багаті наречені та шанувальники приїжджали до Євдокії з різних країн, тож вона згодом стала дуже заможною і користувалася пошаною у місцевої влади.
Господь, бажаючи врятувати душу Євдокії від вічної смерті, влаштував так, що один старий інок на ім’я Герман відвідав місцевість, де жила Євдокія. Герман мав звчику вголос читати Святе Письмо, і Євдокія випадково почула, коли він читав пророцтва про Друге пришестя Христа і про Страшний суд.
Це читання справило велике враження і збентежило Євдокію, оскільки вона зрозуміла, що саме на неї, грішницю, чекають покарання, передбачені в Біблії. Познайомившись із ченцем Германом, Євдокія дізналася від нього про християнську віру та про потойбічне життя. Слова ченця впали на добрий ґрунт. Увірувавши в Христа всім серцем, Євдокія прийняла Хрещення, всі свої скарби роздала бідним і прийняла чернечий постриг у найближчому монастирі.
Живучи багато років у цій обителі, Євдокія повністю присвятила себе подвигам посту, молитві та очищенні душі. З роками вона досягла духовної зрілості і була зведена в ігуменні своєї обителі. Прийнявши начальницьку посаду, Євдокія направила свої сили на добрі справи. Вона годувала і одягала мандрівників, які відвідували її обитель, зцілювала хворих своїми молитвами.
Так Євдокія 56 років трудилася в добрих справах та чернечих подвигах. У 152 році, за імператора Антоніна, вона мученицько смертю закінчила своє праведне життя. За поширення християнської віри Євдокію обмовили в чаклунстві та обмані. Без судового розгляду її відвели на місце страти та обезголовили.
Так свята Євдокія за свої чернечі подвиги, за добрі справи і за мученицьку смерть заслужила собі потрійний вінець у Царстві Небесному.
