Святі мученики Євтропій, Клеонік та Василиск постраждали у місті Амасії Понтійській (Мала Азія) близько 308 року.
Брати Євтропій і Клеонік та племінник святого великомученика Феодора Тірона (пам’ять 17 лютого) Василиск були друзями. Після мученицької смерті святого Феодора вони були ув’язнені і своєю проповіддю привели до християнської віри багатьох язичників, які були з ними у в’язниці.
Кат святого Феодора Публій безславно загинув, вражений Божим гнівом. Правителем Амасії Понтійської був призначений Аскліпіодот, який не поступався жорстокістю своєму попередникові. Дізнавшись, що друзі мученика Феодора Тирона все ще перебувають у в’язниці, правитель наказав привести їх до себе. Перед новим правителем святі Євтропій, Клеонік і Василиск також твердо сповідали віру в Христа.
За що були нещадно побиті, тіла їх перетворилися на суцільну рану. Під час тортур святий Євтропій голосно молився Спасителеві: “Дай, Господи, нам терпіння в ранах цих заради вінця мученицького, і прийди на допомогу до нас, як до раба Твого Феодора прийшов Ти“. У відповідь на благання святого мученикам з’явився Сам Господь з Ангелами і з ними святий великомученик Феодор Тирон, який сказав їм: “Оце на допомогу вашу Спаситель прийде, щоб розповіти, що будете мати вічне життя”.
Воїни і багато людей, що стояли поблизу, також спромоглися бачити Спасителя. Вони стали просити Аскліпіодота припинити тортури. Побачивши, що народ хвилюється і готовий увірувати в Істинного Бога, правитель наказав відвести мучеників. Потім імператор запросив святого Євтропія до себе на обід і запропонував йому принести жертви язичницьким богам, а в душі залишатися християнином.
Але Євтропій відкинув цю пропозицію. Наступного дня мучеників привели до язичницького храму, щоб насильно змусити їх принести жертви. Тоді Євтропій почав просити Спасителя: “Господи, будь з нами, а все язичницьке біснування винищи. Дай, нехай на місці цьому християни Безкровні Жертви принесуть Тобі, Істинному Богу”. Тільки пролунало останнє слово молитви, як почався землетрус, почали руйнуватися стіни храму, а з ними розбилося зображення богині Артеміди. Усі кинулися з храму, щоби не загинути серед руїн. Серед шуму землетрусу пролунав голос: “Молитва ваша почута, і на цьому місці буде дім для молитви християн”.
Коли скінчився землетрус, правитель Аскліпіодот, що ледве отямився від страху, наказав вкопати в землю високі дерев’яні кілки, прив’язати до них мучеників і поливати киплячою смолою. Святі стали молитися Богу, а Євтропій вигукнув, звертаючись до мучителей: “Хай оберне Господь справу вашу проти вас!” І смола почала обтікати тіла мучеників, як вода мармур, і обпалювати катів. Ті, що бачили це, прийшли в жах, а правитель в гніві ярому наказав рвати тіла святих залізними гачами і уражати їхні рани гірчицею, змішаною з сіллю та оцтом. Святі і ці муки перенесли з дивовижною твердістю.
Останньої ночі перед стратою мученики провели в молитві, і знову Господь явився їм та зміцнював.
Вранці 3 березня святі Євтропій і Клеонік були розіп’яті, а Василиска залишено в ув’язненні.
22 травня у місті Команах стратили святого Василиска. Його обезголовили, а тіло кинули в річку. Проте християни знайшли його останки та поховали їх на ораному полі. Пізніше в Команах було споруджено церкву в ім’я святого Василиска.
