Святий Феофілакт жив у Константинополі у VIII столітті під час іконоборчої єресі. Після смерті імператора-іконоборця Лева IV Хазара (775-780) на престол вступив імператор Костянтин VI (780-797). Відбулася і зміна патріархів: святий патріарх Павло (пам’ять 30 серпня), будучи не в силах керувати паствою за іконоборства, що сильно поширилося, добровільно залишив кафедру (784). На його місце було обрано святого Тарасія (пам’ять 25 лютого) – на той час першого царського радника. На вимогу нового патріарха було скликано VII Вселенський Собор (787), який засудив іконоборчу єресь. Для православ’я настали відносно мирні часи. Монастирі знову почали поповнюватися насельниками.
Святий Феофілакт, відданий учень святого Тарасія, з благословення патріарха разом зі святим Михайлом (пам’ять 23 травня) пішов у монастир на берег Чорного моря. Ревні подвижники своїми богоугодними працями та зосередженим молитовним подвигом отримали від Бога дар чудотворення. За їхніми молитвами під час сильної посухи, коли женці на полі знемагали від спраги, порожня посудина стала виточувати стільки води, що її вистачало на цілий день.
Після кількох років перебування в монастирі вони обидва були посвячені патріархом Тарасієм у єпископський сан – святий Михайло був поставлений єпископом Синадським, а святий Феофілакт – єпископом Нікомідійським.
Очолюючи Нікомідійську Церкву, святий Феофілакт невпинно дбав про довірену йому паству. Він будував храми, лікарні, дивовижні будинки, щедро роздавав милостиню, опікувався сиротами, вдовами і хворими, сам доглядав прокажених, не гребуючи обмивати їхні рани.
Коли імператорський трон зайняв іконоборець Лев 5 Вірменин (813-820), страшна брехня спалахнула з новою силою.
На імператора-іконоборця не зміг вплинути і наступник святого патріарха Тарасія – святий Никифор (806–815; пам’ять 2 червня), який разом із єпископами марно переконував імператора не порушувати церковний світ. Присутній на переговорах імператора з патріархом святий Феофілакт, викриваючи єретиків, передбачив Леву Вірменину швидку загибель. За сміливе пророцтво святителя було відправлено на заслання у фортецю Стровіль (у Малій Азії). Тут він нудився тридцять років до самої смерті, що настала близько 845 року.
Після відновлення іконопочитання в 847 році, за імператриці святої Феодори (842–855; † 867, пам’ять 11 лютого) та сина її Михайла, святі мощі єпископа Феофілакта були перенесені до Нікомідії.
