У селі Милятин колишнього Острозького району проживає родина покійного священника Сергія Сегеня. Отець помер через хворобу, а матінка Тетяна залишилась вдовою з трьома дітьми на руках. Відколи отець упокоївся пройшло два роки, за цей час матінці Тетяні довелося пережити захват церкви прихильниками ПЦУ, спробу виселення з церковного будинку і не дуже привітне ставлення сільських людей до «московської матушки». У час Великого посту пресслужба Рівненської єпархії УПЦ підготувала спеціальний матеріал про родину, якій потрібна допомога усіх небайдужих.
Матінка Тетяна родом із Буковини, на Рівненщину потрапила після того, як вийшла заміж за отця Сергія, його ж після хіротонії у чин священника, благословили на служіння у невеличке село Милятин колишнього Острозького району. Тут молода родина оселилась в церковній хатині за двадцять метрів від храму. Житло було не в дуже доброму стані, потребувало ремонту, однак молоде подружжя працюючи зробили все, щоб було затишно і комфортно жити.
«Батюшка був господарем, ми важко працювали, тримали корів, биків, овець, 50 кролів, 12 свиней. Зарплата у священника невелика, тому трудились, продавали, гроші вкладали у хату, хоч і церковну, але ми ж у ній жили, тут народилися наші діти», – розповідає матінка Тетяна.
За 15 років життя на парафії у родини Сегень народилося троє дітей, хлопчиків. Матінка за професією педагог, тому працювала у школі в сусідньому селі, батюшка доглядав господарство і опікувався парафією. Сільські люди їх поважали, ходили до храму, згодом все змінилось.
Міжконфесійний неспокій у Милятині розпочався у 2014 році, після Революції Гідності. Знайшлись люди, котрі стали підбурювати односельців змінювати юрисдикцію та переходити у Київський патріархат, однак далі розмов ці намагання тоді не зайшли. Ситуація змінилась після 2019 року, коли в Україні створили ПЦУ.
«Батюшці довелося багато витримати. До нас приходили додому просили переходити в ПЦУ, деякі люди прямо в церкві підіймали розмови на цю тему, загалом село гуло, – пригадує матінка Тетяна, – Він якось намагався стримувати, пішов селом з хати в хату. Говорив, пояснював просив, потім збирав підписи. Одним словом такий неспокій у селі відобразився на його здоров‘ї, він сильно переживав за людей, не хотів, щоб вони душі свої губили».
У 2021 році отця Сергія не стало, незрозуміла хвороба швидко вклала спочатку у лікарняне ліжко молодого дужого пастиря, а згодом і в могилу. Матінка Тетяна залишилась з трьома дітьми на руках.
«Батюшкіна смерть розв‘язала руки тим, хто давно хотів змінити конфесію. Розмови про перехід під егіду ПЦУ розпочалися ще навіть року за отцем Сергієм не минуло», – говорить матінка Тетяна.
8 травня 2022 року у Милятині провели збори з так званого переходу після яких, утворивши нову релігійну громаду, за місяць часу прийшли на богослужіння вже у новій іпостасі «патріотичної церкви».
«Я і ті, хто не пішов в ПЦУ різко стали “московськими”. Пам‘ятаючи настанови свого батюшки, я не могла просто віддати ключі від храму, тому пішла його відстоювати. Юрій Лукашик, благочинний ПЦУ, почувши, що я працюю вчителем у школі зауважив голосно: «Треба перевірити, чому ви там вчите наших українських дітей!» Не знаю чи це збіг, але мене за короткий термін приїхало перевіряти три перевірки у школу: районна, обласна, міністерська», – говорить матінка.
Пан Лукашик після захвату церкви також сказав, що поки у общини ПЦУ немає постійного священника, то у церковному будинку матінка Тетяна може жити з дітьми. Однак жителі села, ті, що стали прихожанами ПЦУ, вирішили інакше, і прислали до вдови та трьох сиріт службу БТІ для переоформлення церковного будинку на їх громаду.
«Церковний будинок належать релігійній громаді УПЦ за всіма документами, і земля на якій стоїть Михайлівська церква теж, – коментує матінка Тетяна. – Та хіба ж тепер хтось зважає на юридичну складову ? Тепер хто нахабніший, той і правий».
У хатині в якій матінка Тетяна проживає разом з дітьми, нечисельна релігійна громада УПЦ після захвату церкви звершує богослужіння. Опікується вірянами священник із сусідньої парафії протоієрей Сергій Нагай.
«Людей на богослужіння приходить небагато, але якби там не було церковне життя тут існує, просто потрібно створити належні умови і для того, щоб проводить службу, і для того, щоб сім‘я могла нормально жити», – розповідає отець Сергій Нагай.
Родині Сегень є куди піти, щоб церковний будинок використовувати тільки для проведення богослужінь. Ще за життя покійний отець Сергій придбав у Милятині дім, у якому розпочав ремонтні роботи, однак будинок досі не придатний для життя, бо матінці Тетяні не під силу відремонтувати нове помешкання, адже живе з дітьми на вчительську зарплату і невелику виплату по втраті годувальника, цих грошей вистачає лише на харчі, одяг та комунальні платежі.
Десь пів року тому за допомогою матінка Тетяна звернулась у Рівненську єпархію, архієпископ Пимен допоміг коштами за які вдалося замінити старі вікна, поштукатурити стіни. Ще частину коштів дав керуючий справами Київської Митрополії владика Антоній і в хаті підбили стелі, зробили стяжки підлоги.
Щоб родина Сегенів переселилась у свій дім, потрібно завершити внутрішні роботи: поклеїти шпалери, покласти підлогу і поставити хоч якісь меблі, провести опалення, упорядкувати подвір‘я, грошей на це сім’я не має.
« Зараз час Великого посту і ми намагаємось всією душею наблизитись до Бога. Христос навчав, якщо ми хочемо знайти Бога, ми повинні допомагати вдові, сироті, бідному і хворому . А тут якраз і є вдова і дітки – сироти, родина священника, який два роки тому у молодому віці помер .
І зараз наш святий обов‘язок не бути осторонь життя цих дітей і матінки Тетяни», – зазначає секретар Рівненської єпархії протоієрей Віктор Земляний і просить допомогти завершити ремонт будинку.
Якщо ви перейнялися історією родини Сегень і хочете їм допомогти, пожертви можна скинути на картку матінки Тетяни:
5168 7574 2345 5528 – карта Приват банк
