Святий Хрісанф походив із язичницької родини; здобув хорошу освіту. Серед книг йому траплялися такі, де язичники міркували про християнство. Але хлопець захотів прочитати книги, написані самими християнами. Юнакові довелося знайти книжки Нового Завіту. Святе Письмо просвітило душу розумного юнака. Він знайшов пресвітера Карпофора, що ховався від гонінь, і прийняв від нього Святе Хрещення. Після цього він почав відкрито проповідувати Євангеліє.
Батько юнака всіляко намагався відвернути сина від християнства і одружив його з красунею Дарії, жрицею Афіни Палади. Однак святий Хрісанф зумів навернути свою дружину до Христа, і молоде подружжя за взаємною згодою вирішило вести невинне життя. Після смерті батька вони почали жити в окремих будинках. Святий Хрісанф зібрав навколо себе кількох юнаків, які звернулися до Христа, а навколо святої Дарії зібралися благочестиві жінки.
Городяни поскаржилися єпарху Келеріпу, що святі Хрісанф та Дарія проповідують безшлюбність. Святий Хрісанф був відданий на муки трибуну Клавдію.
Проте тортури не змогли похитнути мужність молодого мученика, бо Божа сила явно допомагала йому. Вражений цим, трибун Клавдій увірував у Христа і прийняв Святе Хрещення разом із дружиною Іларією, з синами Ясоном та Мавром та з усіма домашніми та воїнами. Коли звістка про це дійшла до імператора Нумеріана (283–284), він наказав усіх їх стратити. Мученик трибун Клавдій був потоплений у морі, а його сини та воїни були обезголовлені. Християни поховали тіла святих мучеників неподалік печери, і свята Іларія стала постійно ходити туди, щоб молитися. Якось її вистежили і привели на муки. Свята попросила дати їй кілька хвилин для молитви, закінчивши яку, померла. Служниця поховала святу в печері поруч із синами.
Святу Дарію мучителі віддали у блудилище. Але там її охороняв посланий Богом лев. Усіх, хто намагався осквернити святу, лев валив на землю, але залишав живими. Мучениця проповідувала їм Христа і навертала на шлях спасіння.
Святого Хрісанфа кинули до смердючої ями, куди стікали всі нечистоти міста. Але йому засяяло Небесне Світло, а замість смороду яма наповнилася пахощами.
Тоді імператор Нумеріан наказав віддати святих Хрісанфа та Дарію до рук катів. Після катування мученики були живими закопані в землю.
У печері, розташованій неподалік місця страти, почали збиратися християни, святкуючи день мученицької смерті святих. Вони звершували богослужіння і причащалися Святих Таїн. Дізнавшись про це, язичницька влада наказала засипати вхід до печери, заповненої тими, хто молиться.
Так у муках загинуло безліч християн, з яких двоє відомі за іменами: мученики пресвітер Діодор і диякон Маріан.
