Преподобномученик Никон народився у Неаполі. Його батько був язичником, а мати християнкою, Никон теж був язичником. Він служив воїном і вирізнявся надзвичайною хоробрістю та силою. Якось Никон зі своїм загоном був оточений ворогами. У смертельній небезпеці він згадав християнські настанови матері і, осяявши себе хресним знаменням, помолився Богу, обіцяючи у разі спасіння хреститися. Він уникнув неминучої смерті і, повернувшись додому, з благословення матері, вирушив на пошуки священника, що було нелегкою справою за часів гонінь.
Вирушивши на кораблі, святий Никон дістався острова Хіос, піднявся там на високу гору і 8 днів перебував у пості та молитві, просячи Господа допомогти йому. У сонному видінні святому Нікону з’явився Ангел Божий, що вказав йому шлях. Святий Нікон попрямував на гору Ганос, де ховалося багато ченців, очолюваних Феодосієм, єпископом Кізичним. Від єпископа святий Никон прийняв Таїнство Хрещення та Ангельський образ.
Оселившись у печерному храмі, святий Никон був прикладом для всієї братії. Коли преподобний Никон пробув на горі три роки, єпископу було одкровення від Ангела, щоб він посвятив преподобного в сан єпископа і звелів переселитися з усіма ченцями до Сицилійської області. Єпископ Феодосій виконав це і, доручивши святому Нікону 190 ченців, помер.
Поховавши єпископа Феодосія, святитель відплив з братією на кораблі до Сицилії, рятуючись від варварів, що наближалися. З Божої ласки святитель Никон побував у рідному Неаполі. Він застав там живу свою матір і провів разом з нею останні дні її життя. Мати, побачивши його, зі сльозами радості впала йому на груди і цілувала його. Створивши земний уклін, вона сказала: “Дякую, Господи, що Ти допоміг мені побачити сина мого в ангельському образі та єпископській гідності; і нині, Владико мій, почуй мене, рабу Твою, і прийми душу мою в Твої руки”. Створивши цю молитву, праведна жінка померла. Присутні прославили Бога і поховали її з псалмоспівами.
Містом пролунала чутка про приїзд святого Никона, і дев’ять воїнів, його колишніх соратників, прийшли побачитися з ним. Після бесіди зі святителем вони повірили й охристилися і пішли за ним до Сицилії. Прибувши на острів, святитель оселився разом з ченцями в пустельному місці, яке називалося Гігія, неподалік річки Асинос. Пройшло багато років, і знову почалися переслідування на християн. Правителю Сицилії Квінтіану повідомили, що неподалік численної братії живе єпископ Никон. Всі 199 ченців були схоплені і обезголовлені, а святителя Никона залишили живими, щоб підати мукам. Його палили вогнем, але він залишався неушкодженим; прив’язували за ноги до диких коней, щоб волочити по землі, але коні не рушали з місця. Святителя різали , били камінням і, нарешті, обезголовили.
Тіло священномученика Никона було кинуто на поживу звірам та птахам. Один пастух, одержимий злим духом, ходив на тому місці і, знайшовши тіло святого, одразу впав обличчям на землю, бо нечистий дух, що виганяє сила святого, кинув його на землю і вийшов з нього з голосним криком: “Горе мені, горе мені, куди мені тікати від імені Никонова?
Зцілений пастух розповів про це навколишнім мешканцям. Єпископ міста Мессін також дізнався про це і разом з кліром поховав тіло священномученика Никона і його учнів.
