6 КВІТНЯ-ПРЕПОДОБНОГО ЗАХАРІЯ ПЕЧЕРСЬКОГО, ПОСНИКА

У монастирі Печерському є така оповідь про Захарію, ченця Печерського. Під час ігуменства блаженного Никона двоє мужів київських, Сергій та Іван, одного разу, молячись перед явленою чудотворною іконою Пресвятої Богородиці, побачили, як від неї виходить велике світло, і відразу ж вирішили укласти між собою духовне братство.

Минув час. Іван перед смертю своєю вручив Сергію сина свого Захарію з ним тисячу гривень срібла та сто гривень золота, щоб срібло та золото він віддав Захарії, коли той прийде у повний вік. Захарія, досягши п’ятнадцятирічного віку, просив у Сергія своєї спадщини, але той відповідав, що його батько, Іван, роздав весь маєток свій жебракам, а йому не залишив нічого.

Захарія просив дати хоч половину чи, принаймні, третину залишеного йому батьком майна, але Сергій з докором йому відмовив. “Якщо ти не взяв нічого з маєтку мого батька, – сказав юнак, – То йди і присягай мені в церкві Печерській перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці, де ти уклав союз братолюбства з моїм батьком”.

Сергій прийшов до церкви і, ставши перед іконою Богородиці, з клятвою сказав, що не брав ні тисячі гривень срібла, ні ста гривень золота. Але Богоматір покарала його за хибну присягу. Він не міг наблизитися до святої ікони, щоб поцілувати її. А виходячи з церковних дверей, раптом почав волати: “Преподобні отці Антоній та Феодосій, не веліть занапастити мене цьому немилостивому Ангелу, моліться до Пресвятої Пані Богородиці, нехай віджене від мене багатьох бісів, яким я відданий, нехай візьмуть срібло та золото, запечатані в моєму будинку”.

І всі присутні, котрі бачили та чули це, прийшли в страх. Послані ж принесли запечатаний ящик і, відкривши, знайшли в ньому дві тисячі гривень срібла та двісті гривень золота – удвічі проти колишнього. Тоді Захарія, віддавши гроші ігумену Іоану, просив, щоб він витратив їх як хоче, а сам прийняв чернечий образ. Помер Захарія у Печерському монастирі.

Рукописний же короткий життєпис і тропар Захарії в каноні закінчують цю оповідь тим, що Захарія після постригу в чернецтво поклав собі за правило до смерті нічого не їсти – ні печеного, ні вареного, і харчувався щодня після заходу сонця малою кількістю зілля. Він був такий страшний для бісів, що вони боялися навіть його імені. Часто він бачив Ангелів, з якими по смерті сподобився жити на небі вічно. Пам’ять його 24 березня.

Тропар

По́стническаго ра́ди твоего́ жития́, блаже́нне Заха́рие,/ я́ко прие́мый ве́лию на бе́сы кре́пость,/ моли́ и нам те́хже ко́зней избы́ти,/ получи́ти грехо́в проще́ние// и ве́лию ми́лость.

Кондак

В по́стничестве све́тло я́ко просия́вый/ и бесо́м стра́шен я́ко яви́выйся,/ всече́стне Заха́рие,/ укрепи́ и нас твои́ми моли́твами/ по́стническое житие́ име́ти/ и бесо́вскаго изба́витися злоде́йства,// я́ко да ублажа́ем тя.

Поділитися:
Facebook
Telegram
Twitter

Читайте також

Головне

Е-mail: pres.slyzba.rv@gmail.com
Адрес: вул.Казиміра Любомирського, 3.
Телефони: +380967671938
+380988545556

Всі права захищені. Використання та цитування матеріалів сайту rivne.church.ua дозволяється за умови відкритого посилання на цитовану статтю, яке має бути розташоване в першому абзаці публікованого матеріалу. Думка редакції може не збігатись з точкою зору авторів публікацій.

Допомога на будівництво храму

5363 5420 9031 8362

(Карта Приватбанку)