«ВИЛИВШИ МИРО ЦЕ НА ТІЛО МОЄ, ВОНА ПРИГОТУВАЛА МЕНЕ НА ПОХОВАННЯ. ІСТИННО КАЖУ ВАМ, ДЕ Б НЕ ПРОПОВІДУВАЛОСЬ ЄВАНГЕЛІЄ ЦЕ ПО ВСЬОМУ СВІТУ, СКАЗАНО БУДЕ НА ЗГАДКУ ПРО НЕЇ І ПРО ТЕ, ЩО ВОНА ЗРОБИЛА…»
У Велику Середу дві події згадуються і наповнюють цього дня зміст богослужбових текстів: покаяння блудної жінки, яка злила миро на ноги Господа, і задум злочестивого Юди зрадити свого Учителя.
Відтак зароджуються наміри вбити Христа і в Його недругів. Перед нами невидимо постає і приготовляється Голгофа: посередині Христос – безвинна жертва; біля ніг Його – блудниця, що кається і отримує відпущення гріхів, подібно до благорозумного розбійника. Вона плаче біля ніг Господа, Який простив її, а Юда задумує нечестиве видання на смерть свого Викупителя.
Ніч з вівторка на середу Ісус Христос востаннє перед Своєю смертю провів у Вифанії. Тут у цьому селі в домі Симона прокаженого приготовлена була для Спасителя вечеря. Жінка-грішниця, дізнавшись, що Він знаходиться тут, прийшла до Нього з алавастровою посудиною мира і вилила Йому на голову, тим самим виявивши свою любов і шанування до Спасителя. Учні Його жалкували про таку трату мира, а Він їм говорив: “Навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. Бо вбогих завжди маєте. Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала. Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказане буде про те, що вона зробила, в пам’ять її” (Мф. 26; 10-13).
Відтак, коли Христос перебував у домі Симона прокаженого, первосвященики, книжники і старійшини юдейські, постійно слідкуючи за Господом, зібралися в первосвященика Каяфи радились, якби схопити Ісуса та вбити Його. Але водночас боялися це зробити у свято через причину бунту серед народу, який слухав повчання Христа і став довіряти Йому ще більше після воскрешення праведного Лазаря. Якраз в цей момент прийшов на цю нечестиву раду Юда Іскаріот і запропонував їм видати Христа за винагороду. Первосвященики з радістю прийняли такі наміри Юди і встановили ціну такої зради в тридцять срібників: “Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників і сказав: що хочете дати мені, і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його” (Мф. 26; 14-16). “Грішниця принесла до ніг Спасителя свою голову, а Юда простягнув руки до беззакоників; та шукала відпущення гріхів, а цей взяв срібняки. Грішниця принесла миро для помазання Господа; а ученик радиться з беззаконими. Вона раділа, витрачаючи коштовне миро, а цей турбувався як видати Безцінного. Вона Владику пізнала, а цей від Владики відійшов. Вона визволилась від гріха, а цей зробився його (гріха) в’язнем”, – робить такі порівняння св. Іоан Золотоустий.
У Велику середу, згідно із уставом Церкви, припиняється читання в храмах молитви святого Єфрема Сиріна.
Усі три перших дні Страсного тижня в храмах звершуються Літургії Григорія Двоєслова – або ж Передосвячених Дарів. Віруючі продовжують дотримуватись тілесного та духовного посту, поступово переносячи увагу з власних гріхів на Євангельські події.
Головна мета цих трьох днів – повною мірою підготувати душі християн до зосередженого сприйняття наступних днів цього тижня – Великого Четверга, коли було започатковано таїнство Євхаристії, Великої П’ятниці, дня Хресних страждань Христа, та Великої Суботи – дня перебування Тіла Іісусова у гробі.
Уже в середу ввечері в храмах лунає богослужіння Чистого Четверга – адже, за церковною традицією, новий день розпочинається напередодні ввечері.
