Святий Зінон був греком і походив із Сирії. Мандруючи різними країнами з наміром здобути християнську освіту, він прийшов до Італії і оселився у місті Вероні. Жителі цього міста, бачачи доброчесне життя святого, обрали його своїм єпископом.
Хоча гоніння на християн у цей час вже припинилося, але ще всюди було безліч язичників, яких Зінон і просвічував світлом християнського вчення. Понад те, йому довелося боротися з аріанами. У цій боротьбі він виявився твердим сповідником істин православ’я, не відступив від нього, незважаючи на гоніння, розгорнуті на православних імператорами, які опікувалися аріанством: Констанцієм і Валентом.
Попрацював багато святитель Зинон на користь Церкви Божої і достатньо часу керував своєю паствою, Святий відійшовши зі світом до Господа за свої великі подвиги був удостоєний від Бога дару чудотворень. Святий Григорій Великий оповідає про наступне диво, що сталося в день пам’яті святого в 558 році.
“Цього року в Італії була незвичайна повінь. Головна річка Італії, Тибр, вийшла з берегів, так що всі околиці Риму були залиті водою. Річка Атесіс, що протікала поблизу міста Верони, також вийшила зі своїх берегів; води її оточили храм, збудований на честь святого Зінона, і, піднімаючись усе вище і вище, досягли, нарешті, аж до вікон церкви. Двері церковні були відчинені, але вода не увійшла до храму, а стала ніби стіною при дверях, так що багато хто з тих, що були в храмі, підходили до дверей і вгамовували спрагу, черпаючи воду руками своїми”.
Багато й інших чудес смталося за молитвами угодника Божого Зінона.
