Священномученик Артемон народився у першій половині III-го століття Лаодикії Сирійської від християнських батьків. З юних літ він присвятив себе служінню Церкви. У 16-річному віці святий був поставлений читцем і в цьому званні перебував 12 років. За старанність до божественних служб святитель Сисиній звів його в сан диякона. З такою ж ревністю і старанням святий Артемон виконував це служіння протягом 28 років, після чого був висвячений у пресвітера. У цьому сані святий Артемон служив у Церкві Божій 33 роки, проповідуючи християнську віру серед язичників.
Коли імператор Діоклітіан (284–305) почав жорстоке переслідування християн, святий Артемон був уже старцем. Імператор видав указ, щоб усі християни принесли жертви ідолам. Святитель Сисиній, дізнавшись про швидке прибуття до Лаодикійської області воєначальника Патрикія, разом зі священником Артемоном проникли у капище богині Артеміди. Там вони розбили та спалили ідолів.
Потім святитель Сисиній та святий Артемон зібрали паству в церкві і палко переконували християн залишатися твердими у вірі, не боятися погроз мучителів.
Прибувши до Лаодикії, Патрикій влаштував п’ятиденні урочистості на честь язичницьких богів, а потім подався до капища Артеміди для принесення жертви. Він дізнався, хто зруйнував капище, і з загоном воїнів подався до церкви, де молилися християни. Не дійшовши до церкви, Патрикій відчув раптовий озноб, а потім жар, так що його довелося, ледве живого, внести в перший будинок, що знаходився на шляху. “Християни прокляли мене, і це їхній Бог мучить мене“, – сказав він наближеним. Звернення Патрикія до ідолів не полегшили його страждань. Він послав гінця до святителя Сисинія і просив його допомоги, обіцяючи вдячність зробити золоту статую єпископа. Святитель відповів: “Твоє золото буде з тобою, а якщо хочеш зцілитися, повір у Христа”.
Патрикий злякався смерті і оголосив, що вірує у Христа. За молитвою святителя Сисинія хвороба залишила його. Але чудо, що відбулося, не змінило душі язичника. Хоча він не зачепив святителя Сисинія, проте вирушив виконувати імператорський указ до інших християн в місто Кесарія. По дорозі він зустрів старця, за яким йшли попарно шість диких ослів і два олені. То був священник Артемон.
На запитання Патрикія, як він зміг повести за собою диких звірів, святий Артемон відповів, що імені Христа кориться все у світі і для істинної віри в Христа немає нічого неможливого.
Патрикий дізнався від язичників, що старець, якого зустрів на шляху, – той самий Артемон, який зруйнував капище Артеміди. Він наказав схопити його та відвести в місто Кесарію.
Святий Артемон без страху пішов за воїнами, а тваринам наказав іти до святителя Сисинія.
Один із оленів отримав від Бога дар слова і розповів святителю, що сталося зі святим Артемоном. Святитель послав йому в Кесарію благословення та просфору через диякона.
У Кесарії Патрикій викликав святого Артемона на суд і почав змушувати його принести жертву в капищі Асклепія. У тому капищі жило безліч отруйних змій. Жерці ніколи не відчиняли дверей, не принісши попередньо жертву ідолу. Але святий Артемон, покликавши ім’я Ісуса Христа, без жодного страху увійшов у капище і вивів звідти безліч змій. Язичники кинулися тікати, але святий зупинив їх і своїм подихом умертвив змій. Один із жерців, Віталій, увірував у Христа і просив святого Артемона хрестити його.
Патрикій думав, що святий Артемон умертвив змій волхвуванням, і знову почав допитувати його і катувати. Тоді до Кесарії прибіг олень, який говорив зі святителем Сисинієм. Олень став лизати стопи мученика, а потім, знову отримавши від Бога дар слова, викрив Патрикія, передбачивши йому швидку смерть у киплячому казані. Патрикій злякався, що чудеса, які чинить святий Артемон, приваблять до нього ще більше народу, і наказав стратити його.
Величезний казан наповнили киплячою смолою. Воїни мали кинути туди святого Артемона. Але коли Патрікій під’їхав на коні до котла, бажаючи перевірити, чи кипить смола, два Ангели у вигляді орлів схопили і кинули його в котел, а мученик Артемон залишився живим. За молитвою святого з землі вийшло джерело, в якому він хрестив жерця Віталія та багатьох язичників, які увірували в Христа. Наступного ранку святий Артемон причастив новохрещених Святих Тайн.
Єпископ Кесарійський прийшов вітати святого Артемона. На місці, де страждав мученик, згодом заснували церкву. Багато хрестилися були рукопокладені в диякони і священники, а Віталій поставлений єпископом Палестинським. Священномученик Артемон за покликом Божественного голосу пішов із проповіддю Євангелія до Асії, до селища Вулі. Дорогою його захопив Ангел і переніс, у відкрите йому у видінні, селище. Там він багатьох навернув до віри у Христа. Язичники схопили святого і відтяли йому голову († 303).
