Преподобний Іоан народився наприкінці VIII ст. У юнацькому віці він став учнем преподобного Григорія Декаполіта († бл. 820, пам’ять 20 листопада) і прийняв від нього чернечий постриг у Солунському монастирі. Під керівництвом досвідченого вчителя преподобний Іоан досяг високої духовної досконалості.
Коли імператор Лев Вірменин (813–820) відновив гоніння на православних християн за шанування святих ікон, преподобний Григорій Декаполіт разом з преподобним Йосипом Піснописцем († бл. 820, пам’ять 4 квітня) і своїм учнем преподобним Іоаном вирушив із Солуні до Конуна. Декілька років, незважаючи на гоніння, святі Григорій та Іоан безбоязно захищали Православ’я, проповідуючи шанування святих ікон. Після багатьох праць преподобний Григорій помер (близько 820), а незабаром за ним відійшов до Господа його вірний учень Іоан. Преподобний Йосип Піснописець переніс мощі святих Григорія та Іоана в побудовану ним церкву в ім’я святителя Миколи Чудотворця.
У викладі житія святителя Димитрія Ростовського:
Ми знаємо дві країни з ім’ям Декаполіса. Одна з них знаходилася в Палестині, поблизу Галілеї; про неї згадує святий Євангеліст Матвій, кажучи: «І слідувало за Ним безліч народу з Галілеї та Десятиградія, і Єрусалиму, і Юдеї, і через Йордан» (Мт.4:25).
Іменем Декаполіса називалася ще одна невелика країна, що знаходилася в Ісаврії. З цього останнього ісаврійського Декаполя й походив преподобний Григорій, вчитель преподобного Іоана. З юних років, зрікшись цього світу і полюбивши Христа, преподобний Іоан пішов до свого вчителя Григорія Декаполіта і, прийнявши від нього постриг у чин чернечий, подвизався разом з ним, доброчесним життям своїм догоджаючи Богу. Він досяг такого смирення, послуху та взагалі духовної досконалості, що за нього радів та прославляв Бога і сам учитель його святий Григорій.
Коли нечестивий імператор Лев Вірменин, відновивши іконоборчу єресь, відновив гоніння на Церкву Христову, то разом зі своїм учителем Григорієм і святим Йосипом Піснописцем преподобний Іоан опинилися в одному місті, обходячи яке, вони зміцнювали православних, сповіщаючи їм твердо зберігати і мужньо сповідувати святу віру християнську.
Незабаром після цього Йосип вирушив до Риму, але по дорозі був схоплений єретиками і ув’язнений на Криті. Преподобний же Григорій Декаполит помер у Римі після ув‘язнення Йосипа.
Перебуваючи у Візантії, преподобний Іоан трудився, як і раніше, дбаючи не тільки про свій порятунок, а й про порятунок інших людей.
Через кілька років, коли блаженний Йосип, звільнений з ув’язнення, повернувся до Візантії, преподобний Іоан уже відійшов до Господа, щоб отримати від Нього нагороду за свою працю і був похований руками Йосипа біля гробниці батька свого, ім’ям якого було теж Йосип. Потім його тіло було перенесено в інше місце, про що так повідомляється в житії святого Йосипа Піснописця:
“Увійшовши до міста, Йосип не застав у живих свого люб’язного наставника, святого Григорія Декаполіта. Останній відійшов уже до Господа. Він бачив тільки учня Григорія, блаженного Іоана, а за Григорієм довго плакав, бо не сподобився ще раз побачитися з ним. Він перебував біля його гробниці разом зі святим Іоаном; Але через деякий час відійшов до Господа і Іоан, і Йосип поховав його біля гробниці святого Григорія. Після цього преподобний Йосип переселився в інше відокремлене і безмовне місце, що знаходилося за містом неподалік церкви святого Іоана Золотоустого. Оселившись тут, преподобний Йосип створив церкву в ім’я святителя Христового Миколая і переніс у неї мощі святих Григорія та Іоана.”
.
