Преподобний Іоан Вітхопечерник названий так тому, що трудився у VIII столітті в Лаврі преподобного Харитона († бл. 450, пам’ять 28 вересня), яка називалася Старою, тобто стародавньою, як старша з палестинських обителей. Лавра ця була неподалік Віфлеєму, поблизу Мертвого моря. Святий Іоан у молодих роках залишив світ, пішов поклонитися святим місцям Єрусалима і оселився в Лаврі, де досяг високої духовної досконалості. Він був висвячений у сан пресвітера і прославився подвижницьким життям.
Святитель ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ:
Ім’ям «Старої лаври» називалася обитель преподобного Харитона, що знаходилася в палестинській пустелі поблизу Єрусалиму. Вона називалася “Старою лаврою” тому, що влаштована була святим Харитоном першою за інших, як про те докладно написано в житії його.
У цій Старій Харитоновій Лаврі і трудився в постництв,і згадуваний нині преподобний Іоан. Горів з юних років любов’ю до Господа, святий Іоан наблизився до Бога всією своєю душею, згідно з написаним у Святому Письмі: «А мені благо наближатися до Бога!» (Пс. 72:28). Нехтувавши суєтним мирським життям, святий Іоан пішов з вітчизни і, прийнявши на себе хрест чернечого життя, мандрував різними мсцями в ім’я Господа, Котрий, від дня Свого народження і до самої смерті, «не мав де голови підхилити» (Мф. 8: 20).
Досягши святих місць Єрусалимських, святий Іоан вклонився живоносному Гробу Господньому, потім прийшов у вищезгадану лавру блаженного Харитона, де за своє доброчесне життя був удостоєний священного сану ієрея. Приборкуючи тілесні пристрасті великою помірністю, святий Іоан явився наслідувачем великих стародавніх постників. Святий досяг досконалого умертвіння своєї плоті і був ніби Ангелом у плоті.
Проживши багато років і весь час благоугоджуючи Богу, святий відійшов до Господа. На руках святих безтілесних Ангелів душа його була віднесена до вічних обителів небесних.
Святий Іоан називається “вітхопечерником”, замість “ветхолаврата” тому, що Стара Лавра преподобного Харитона, спочатку перебувала в розбійницькій печері. У цю печеру був ув’язнений розбійниками преподобний Харитон. Але після того, як розбійники, випивши вина отруєного отрутою змії, померли, преподобний Харитон, звільнився від них. Знайшовши в печері багато золота, награбованого розбійниками, преподобний Харитон улаштував при печері церкву; коли ж зібралися до нього братія, то влаштував над печерою обитель. Оскільки преподобний Іоан проживав у тій древній печері, здійснюючи богослужіння в печерній церкві, тому він і був прозваний «вітхопечерником».
