Священномученик Януарій, єпископ, і з ним святі мученики Прокул, Сосій, Фавст диякони, Дисидерій читець, Євтихій і Акутіон прийняли мученицьку смерть за Христа близько 305 року, під час гоніння імператора Діоклітіана (284–305).
Святителя Януарія схопили та привели на суд до правителя Кампанії (Середня Італія) Тимофія. За тверде сповідання християнської віри святителя кинули у розпечену піч. Але, подібно до вавилонських отроків, він вийшов звідти неушкодженим. Тоді за наказом Тимофія його розтягли на верстаті і били залізними лозинами так, що оголилися кістки.
Серед натовпу, що зібрався, були святий диякон Фавст і святий читець Дисидерій, які плакали, побачивши страждання свого єпископа. Язичники здогадалися, що вони християни, і кинули їх у в’язницю міста Путеола разом із священномучеником Януарієм. У тій в’язниці перебували ув’язнені раніше за сповідання Христа два диякони, святі Сесій і Прокул, і два мирянини – святі Євтихій та Акутіон.
Наступного ранку всіх мучеників вивели на арену на поталу диким звірам, але звірі не зачепили їх. Тимофій оголосив, що всі чудеса походять від чаклунства християн, але тут же осліп і почав волати про допомогу. Лагідний священномученик Януарій помолився за його зцілення – і Тимофій прозрів. Душевна сліпота не залишила мучителя, і він, з ще більшою люттю звинувачуючи християн у чаклунстві, наказав відсікти всім мученикам голови за стінами міста († 305).
Християни навколишніх міст взяли тіла святих мучеників для поховання, причому кожне місто взяло по одному, щоб мати свого заступника перед Богом. Жителі Неаполя взяли собі тіло священномученика Януарія. Разом із тілом вони зібрали з землі його запеклу кров. Коли посудину з цією кров’ю поставили на мощі святого мученика, покладені в церкві міста Неаполя, кров розчинилася і стала гарячою, наче щойно розлита. Від мощей священномученика Януарія походило багато чудес. Під час виверження Везувію, коли мешканці міста молилися священномученикові, лава зупинилася, не дійшовши міста. Благочестива жінка приклала ікону із зображенням священномученика до померлого сина, і він воскрес.
