Народився в Єрусалимі, племінник апостола Варнави. У ніч хресних страждань Христа він слідував за Ним (Мр.14: 51-52). Учень апостола Петра. Заснував Церкву в Єгипті, був першим єпископом Олександрії. Тут започаткував християнське училище. З проповіддю Євангелія подорожував Лівією, Нектополем, відвідав внутрішні області Африки. Відвідав апостола Павла в Римі, де він перебував у кайданах. За переказами, тут апостол Марк написав Євангеліє для язичників, що повірили.
Стародавні церковні письменники свідчать, що Євангеліє за Марком є коротким записом проповіді та оповідань апостола Петра. Повернувшись до Олександрії, апостол зміцнював віруючих, протидіючи язичникам, що порушило їхню ненависть.
Святий Марк, передбачаючи свій кінець, поспішив залишити після себе наступників – єпископа Ананія та трьох пресвітерів. Незабаром язичники напали на апостола під час богослужіння, побили його, протягли вулицями міста і кинули до в’язниці. Там святий Марк удостоївся видіння Господа Ісуса Христа, Котрий зміцнив його перед стражданнями.
На ранок натовп язичників знову варварськи хотів розправитись з апостола Марком, повели його до судилища, але дорогою св. Євангеліст помер зі словами: «В руки Твої, Господи, віддаю дух мій».
Язичники хотіли спалити тіло святого апостола. Але коли розвели багаття, все потемніло, пролунав грім і стався землетрус. Язичники в страху розбіглися, а християни взяли тіло святого апостола та поховали його у кам’яній гробниці. Це було 4 квітня 63 року. Пам’ять апостола Церква святкує 25 квітня.
У 310 році над мощами святого апостола Марка було збудовано церкву. 820 року, коли в Єгипті встановилася влада арабів-магометян і Християнську Церкву тіснили іновірні, мощі святого перенесли до Венеції і поставили в храмі на його ім’я.
