Преподобний Стефан, ігумен Печерський, єпископ Володимиро-Волинський, з молодих років трудився в Києво-Печерській обителі під керівництвом преподобного Феодосія († 1074; пам’ять 3/16 травня). До постригу в чернецтво святий Стефан ріс у сім’ї багатих батьків; після їхньої смерті він роздав усе майно і вирішив присвятити себе служінню Богові.
Преподобний Феодосій іноді доручав йому замість себе наставляти братію словом настанови. Перед смертю преподобного Феодосія ченці просили призначити ігуменом святого Стефана, який був тоді доместиком (головним уставником на клиросі). Покликавши до себе улюбленого учня, преподобний Феодосій поклав на нього послух виконувати обов’язки ігумена Печерського монастиря, наказавши неухильно дотримуватися суворого монастирського статуту, піклуватися про мандрівників і молитися за благодійників святої обителі.
Преподобний Стефан став гідним наступником свого вчителя. Він закінчив будівництво соборного Печерського храму, розпочате ще за життя преподобного Феодосія. Преподобний Стефан заснував поблизу новий монастир, куди перевів майже всю братію старої обителі, залишивши лише кілька послушників, яким зобов’язав поховання вмираючих ченців і щоденне здійснення Божественної літургії на згадку про покійних братів. Старання преподобного Стефана на ниві монастирського будівництва, за молитвами самого ігумена та заступництвом преподобних Антонія та Феодосія Печерських, були дуже багатокорисними і послужили зміцненню духовного життя обителі. «Бог же на потребу його щедро подавав: і так множилося місце те благодаттю Божою». Побачивши благочестиві турботи про святу обитель Божу, ворог роду людського зумів хитромудрими своїми підступами посіяти смуту серед окремих насельників монастиря: преподобного Стефана скинули з ігуменат і вигнали з Печерського монастиря.
Смиренно несучи скорботу незаслужено завданих йому образ, святий Божий подвижник, наслідуючи святого першомученика Стефана і на виконання наказу преподобного Феодосія про любов до братії, продовжував старанно молитися про гонителів своїх. Після вигнання з обителі святий Стефан приступив до будівництва неподалік, на річці Клові, нового монастиря. Кошти йому надали багаті бояри і вельможі, які були його духовними синами за наказом преподобного Феодосія. За бажанням святого Стефана новий монастир був освячений на честь Влахернської ікони Божої Матері, на згадку про її чудове явище константинопольським живописцям, посланим Нею до преподобних Антонія і Феодосія Печерського для прикраси храму. Незабаром у новому монастирі зібралися численні браття, які жили строго за статутом, заснованим преподобним Феодосієм для Печерської обителі.
У 1091 році після смерті єпископа Володимиро-Волинського преподобний Стефан був хиротонізований митрополитом Київським Іоанном на єпископа і поставлений на кафедру міста Володимира на Волині, заснованого святим рівноапостольним князем Володимиром. Будучи вже єпископом і прибувши на молитву до створеного ним монастиря на Клові, святитель Стефан удостоївся чудесного бачення Божественного світла, що виходило від мощів преподобного Феодосія, які лежали в печері Печерської обителі. Поспішивши до цього явища, святитель дізнався про рішення ігумена та братії Києво-Печерського монастиря перенести святі мощі преподобного Феодосія з печери до соборного храму обителі. Таким чином, святитель Стефан зміг взяти участь разом із сонмом інших єпископів в урочистому перенесенні мощей свого вчителя та духовного отця, прп. Феодосія. У єпископському сані він прослужив три роки, незмінно подаючи приклад лагідності та милосердя. Кончина святителя була 27 квітня/10 травня 1094 року.
