Апостол Іасон походив із Тарса (Мала Азія). Він був першим християнином у місті. Апостол Сосипатр був родом із Ахаї. Обидва вони стали учнями апостола Павла, який навіть назвав їх своїми “родниками” (Рим. 16, 21). Святий Іасон був поставлений єпископом у рідному місті Тарсі, а святий Сосипатр – в Іконії. З євангельською проповіддю вони вирушили на захід і в 63 році досягли острова Керкіри в Іонічному морі поблизу Греції.
Там вони збудували церкву в ім’я першомученика Стефана та багатьох хрестили. Правитель острова дізнався про це і кинув їх у в’язницю, де сиділи сім розбійників: Саторній, Якісхол, Фавстіан, Іаннуарій, Марсалій, Євфрасій та Маммій. Апостоли навернули їх до Христа. За сповідання Христа сім в’язнів мученицькою смертю померли в казані з розтопленою смолою, сіркою та воском.
Тюремний сторож, бачачи їхній мученицький подвиг, оголосив себе християнином. За це йому відрубали ліву руку, потім обидві ноги, а потім голову. Апостолів Ясона та Сосипатра правитель наказав бити батогом і знову ув’язнити.
Коли дочка правителя, дівчина Керкіра, дізналася, як страждають мученики за Христа, вона оголосила себе християнкою і роздала всі свої прикраси жебракам. Розлючений правитель намагався вмовити доньку зректися Христа, але свята Керкіра твердо стояла і проти умовлянь, і проти погроз. Тоді озлоблений батько вигадав жахливе покарання для дочки: він наказав помістити її в окремій в’язниці і впустити до неї розбійника та блудника Муріна, щоб той знеславив наречену Христову.
Але коли розбійник наблизився до дверей в’язниці, на нього напав ведмідь. Свята Керкіра почула шум і ім’ям Христовим відігнала звіра, а потім молитвою зцілила рани Муріна. Після цього свята Керкіра просвітила його Христовою вірою, святий Мурін оголосив себе християнином і був страчений.
Імператор наказав підпалити в’язницю, але свята діва залишилася живою. Тоді за наказом злого батька вона була повішена на дерево, задушена їдким димом і розстріляна стрілами. Після її смерті імператор вирішив страчувати всіх християн на острові Керкірі. Мученики Зінон, Євсевій, Неон та Віталій, освічені апостолами Іасоном та Сосипатром, були спалені.
Жителі Керкіри, рятуючись від гоніння, перейшли на сусідній острів. Імператор із загоном воїнів поплив, але був захоплений хвилями. Правитель, що змінив його, наказав кинути апостолів Іасона і Сосипатра в котел з киплячою смолою, але коли побачив їх неушкодженими, зі сльозами вигукнув: “Боже Іасонів і Сосипатрів, помилуй мене!”
Звільнені апостоли хрестили правителя і дали йому ім’я Севастіан. З його допомогою апостоли Іасон та Сосипатр збудували на острові кілька церков і, доживши там до глибокої старості, своєю гарячою проповіддю примножили стадо Христове.
