Преподобний Феодосій Печерський, засновник загальножительського монастирського статуту та родоначальник чернецтва в руській землі, народився у Василеві (нині Васильків), неподалік Києва. З юних років він виявив непереборне бажання до подвижницького життя, ведучи аскетичне життя ще в батьківському будинку. Він не любив дитячих ігор та захоплень, постійно ходив до церкви. Сам упросив своїх батьків віддати його на навчання читання священних книг і, при чудових здібностях і старанності, швидко вивчився читання книг, так що всі дивувалися розуму юнака.
У 14 років він втратив батька і залишився під наглядом матері — жінки суворої та владної, але вона дуже любила свого сина. За прагнення до подвижництва вона багато разів карала його, але преподобний твердо стояв на своєму.
У 24 роки він таємно залишив батьківську хату та постригся у ченці, з благословення преподобного Антонія, у Києво-Печерському монастирі з ім’ям Феодосій. Через чотири роки мати відшукала його і зі сльозами просила повернутися додому, але святий сам переконав її залишитись у Києві та прийняти чернецтво в обителі святителя Миколая на Аскольдовій могилі.
Преподобний Феодосій трудився в обителі більше інших і нерідко брав він частину праці братії: носив воду, рубав дрова, молотив жито і відносив кожному ченцю борошно. У спекотні ночі він оголював своє тіло і віддавав його в їжу комарам і мошкам, кров текла по ньому, але святий терпляче займався рукоділлям і співав псалми. У храм він приходив першим за інших і, ставши на своє місці, не сходив з нього до закінчення Богослужіння; читання слухав із особливою увагою.
У 1054 преподобний Феодосій був висвячений у сан ієромонаха, а в 1057 обраний ігуменом. Слава про його подвиги навернула безліч ченців до обителі, в якій він побудував нову церкву та келії та ввів студійський гуртожитильний статут, списаний, за його дорученням, у Константинополі.
У сані ігумена преподобний Феодосії продовжував виконувати найважчі послухи в обителі. Святий зазвичай їв тільки сухий хліб і варену зелень без олії. Ночі проходили без сну в молитві, що багато разів помічали браття, хоча обранець Божий і намагався приховати свій подвиг від інших. Ніхто не бачив, щоб преподобний Феодосії спав лежачи, зазвичай він відпочивав сидячи. Під час Великого посту святий віддалявся в печеру, розташовану неподалік обителі, де трудився, ніким не зримий. Одягом його була жорстка власяниця, одягнена прямо на тіло, так що в цьому жебраку не можна було впізнати знаменитого ігумена, якого шанували всі, хто його знав.
Якось преподобний Феодосій повертався від великого князя Ізяслава. Візник, який ще не знав його, сказав грубо: «Ти, чернець, завжди святий, а я постійно в працях. Іди на моє місце, а мене пусти в колісницю». Святий старець лагідно послухався і повіз слугу. Побачивши, як преподобному кланялися, сходячи з коней, зустрічні бояри, слуга злякався, але святий подвижник заспокоїв його і, по приїзді, нагодував у монастирі. Сподіваючись на Божу допомогу, преподобний не зберігав великих запасів для обителі, тому братія іноді потребувала насущного хліба. За його молитвами, благодійники були невідомі, доставляли в обитель необхідне братії. Великі князі, особливо Ізяслав, любили насолоджуватися духовною бесідою з преподобним Феодосієм. Святий не боявся викривати сильних світу цього. Незаконно засуджені завжди знаходили в ньому заступника, а судді переглядали справи на прохання шанованого всіма ігумена. Особливо дбав преподобний про бідних: збудував для них у монастирі особливий двір, де будь-хто міг отримати їжу і дах.
Заздалегідь передбачивши свою кончину, преподобний Феодосій мирно відійшов до Господа 1074 року. Він був похований у викопаній ним печері, в якій усамітнювався під час посту. Мощі подвижника були знайдені нетлінними у 1091 році. До лику святих преподобний Феодосії був зарахований у 1108 році.
З творів преподобного Феодосія до нас дійшли 6 повчань, 2 послання до великого князя Ізяслава та молитва за всіх християн. Житіє преподобного Феодосія складено преподобним Нестором Літописцем, учнем великого авви.
