Свята мучениця Пелагія, діва Тарсійська жила в місті Тарсі Кілікійської області Малої Азії. Була дочкою знатних язичників. Одного разу вона почула від знайомих християн проповідь про Сина Божого Ісуса Христа й увірувала в Нього. Дівчина прийняла хрещення і вирішили присвятити життя Господу.
Палагія вирізнялась незвичайною красою та блискучою освітою. Імператор Діоклітіан (284–305 рр.) хотів одружити з Пелагією свого усиновленого спадкоємця, але вона, повіривши в Христа, побажала присвятити Йому своє життя і відмовила царському спадкоємцю.
Прийнявши хрещення, Пелагія вирішила просвітити вірою Христовою і свою язичницьку матір, але та не тільки не захотіла стати християнкою, а й привела дочку до відкинутого нею нареченого і віддала її йому в руки. Наречений же, знаючи, що Пелагія не відмовиться від християнської віри і що її катуватимуть, як і інших християн, від великої скорботи наклав на себе руки.
Це ще більше озлобило матір Пелагії, і вона відвела її до Діоклітіана на суд. Побачивши Пелагію, цар сам потрапив в полони її краси і захотів з нею одружитися. «У мене наречений – Христос, за якого я готова померти», – відповіла Пелагія. Тоді цар наказав віддати святу діву на муки. Після страшних катувань Пелагею вкинули в розпеченого мідного бика, де вона і віддала Богові душу в 287 році.
Тіло мучениці погани викинули на вулицю, і до приходу правовірного єпископа його стеріг лев.
Коли припинилися гоніння на християн, за правління імператора Костянтина (306–337) на місці поховання святої Пелагії побудували храм.
