Святий мученик Акакій, який жив у III столітті, народився в Каппадокії і був сотником Мартісійського полку при воєначальнику Фірмі. Коли за наказом імператора Максиміана Галерія (305–311) почалося переслідування християн. Фірм став по черзі допитувати своїх воїнів про віру. Тоді святий Акакій твердо і відкрито сповідав себе християнином. Бачачи непохитність святого Акакія, Фірм послав його до вищого воєначальника Вівіана. Вівіан віддав святого на жорстокі муки. Після тортур його ув’язнили в тяжкі кайдани і посадили до в’язниці.
Трохи згодом мученика разом з іншими в’язнями повели у Візантію до правителя. Воїни, що їх супроводжували, йшли швидко, немилосердно женучи в’язнів, святий Акакій знемагав на шляху від ран, тяжких ланцюгів – оков, голоду і спраги. Коли ж нарешті зупинилися на нічліг, сотник підніс Богові подяку за те, що сподобився страждати за Його Святе Ім’я. Під час молитви святий почув голос з неба: “Мужайся, Акакію, і кріпись!” Цей голос чули й інші в’язні, багато з яких увірували в Христа і просили святого наставити їх та утвердити у християнській вірі.
У Візантії святого мученика помістили у нестерпні умови, іншим в’язням прирекли легше перебування. Вночі в’язні побачили, як до святого Акакія з’явилися світлі юнаки і служили йому, омиваючи його рани та приносячи їжу.
Через сім днів Вівіан знову закликав святого Акакія і був уражений його квітучим виглядом. Запідозривши, що в’язничний страж за гроші давав в’язню послаблення та їжу, він закликав вартового для суворого допиту. Не повіривши його відповідям, Вівіан піддав сторожа побиттю. Тоді святий Акакій сам відповів Вівіану: “Кріпость і силу мені дав Господь Ісус Христос, Він зцілив мої рани”.
Вівіан у шаленому гніві наказав бити мученика по обличчю і викришити йому зуби за вимовлені слова. Прагнучи ще більше збільшити і продовжити муки святого Акакія, Вівіан відіслав його до правителя Флаккіна з листом. Але, прочитавши листа, Флаккін обурився, що Вівіан так довго і жорстоко мучив воїна, що мав почесне звання центуріона, і наказав негайно обезголовити мученика. На місці страти святий Акакій звів очі до небес, приніс Богові подяку за те, що сподобився прийняти за Нього мученицьку кончину, потім зі спокійною радістю схилив голову під меч.
Це сталося 303 року. При Костянтині Великому мощі святого мученика Акакія спочивали в Константинополі в храмі, побудованому на його честь, згодом вони були перенесені до Калабрії, міста Сциляції.
