Після панахиди за загиблими православними воїнами архієпископ Рівненський та Острозький Пимен звернувся до священників, монахів та мирян зі словами подяки і настанови:
“Воїни і вожді православні, котрі тут знайшли останній прихисток, вони відстоювали насамперед, Православ‘я. Православ‘я є, і буде індикатором праведності життя українського народу. У сьогоднішній день ми поминаємо, згідно багатьох літописів, майже 30 тисяч козаків, котрі були вбиті саме тут, вони не втрачали надії, відстоювали свій народ, свою землю, не дивлячись на перевагу вражого війська.
У сьогоднішній день ми з вами маємо війну з росією. Час йде, змінюються люди, але як тоді, так і зараз наш народ має тих, хто хоче його знищити. Однак донині ми з вами є українцями, спадкоємцями тих, то не боявся і відверто дивився в очі смерті та відстоював Православ‘я.
Багато де на нашій стражденній землі, було дано відсіч католицькій експансії, уніатству, щоб ми з вами могли православно сповідувати Бога. Сьогодні, як і понад триста років тому, нас хочуть знищити вороги, як країну, як людей віруючих, як об‘єднання церковне. Але з того всього не вийде нічого і Господь дасть нам пити із джерела життя. Наша віра була, є і буде твердинею на якій засновується весь фундамент і все будівництво українського боголюбивого народу.
Так, нас хочуть викреслити: однобоко звершують богослужіння, нас просто не помічають у суспільстві. Це вже було. Всіх тих, хто не приймав унії, вважали недостойними, їх храми продавали євреям, які перетворювали їх на шинки і конюшні. Все було. Але історія циклічна, однак знову Православ‘я не дасть загинути ідентичності українського народу.
Ми з вами дорогі отці, сестри, матушки, ми з вами є тими охоронцями українського народу, котрі лють, ненависть не допускають в серця. Ми – народ, який без боязні дивиться в очі смерті і відстоює своє. Народ, який за право молитися, трудитися, навіть дихати, удосконалювати та розвивати свою країну бореться, бореться молячись. Так було тоді, є і нині.
Дорогі отці, ми з вами, як ніхто розуміємо сьогодні, що відчували православні люди, звитяжці, які боронили свою віру і свою землю. Бо саме такий подвиг беремо на себе ми, щоб зберегти не собі, а лишити після себе, щоб розвивати і вдосконалити, щоб передати у віках стійкість віри і правдивість визнання Господа. Це не просто слова, це реальність життя пронесена через багато – багато поколінь. Це реальність того, що ми маємо відстояти і заради чого потрудитися.
Дякую всім, хто прибув на панахиду. Молімося за тих, хто зберіг нам віру, трудімося і самі, щоб цю віру збережену і вручену нам, передати майбутнім поколінням, щоб навчити їх право правити і вірно сповідувати Отця і Сина і Святого Духа, якому хай буде слава честь і поклоніння на одвічні віки”.
