…Церква — серце українського народу…
У День Української Державності ми згадуємо не лише історичні документи чи політичні віхи, а передусім — серце того, без чого неможлива сама Державність. Це — Церква. Її не можна вилучити з історії України, бо вона не просто супроводжувала народ — вона творила його. Вона молилась, коли інші здавались. Несла світло, коли було темно. Плекала душу народу, коли гасили все інше.
Церква була, є і буде серцем нашого народу. Як би хто не намагався знищити духовність нашої спадщини — це їм не вдасться. Серце народу — це Церква. Вона билася крізь століття, крізь випробування: під час навали монголо-татар, османських набігів, в часи унійного насилля, коли нищили все, що зберігало православну віру, усе, що було носієм Східного християнства.
Це серце продовжувало битись у тиші підвалів і катівень КДБ, на Бутовських полігонах, у кожному місці, де звучало Слово Боже — навіть без слів, а лише через життя вірних, життя добрих священників, життя тих, хто жив по Євангелію.
Сьогодні це серце б’ється в унісон з подихом нашого народу. Народ — це живий організм. І Церква є духовною частиною цього організму, що дає життя, що розносить кисень туди, де він найбільш потрібен — у серця знеможених, у душі тих, хто втратив надію.
Саме тому сьогодні Церква поруч із народом. І це — те, чого нам не можуть простити. Через це ми чуємо наклепи, осуд, брехню. Але серце Церкви не перестає битись в унісон з Євангелієм. І ми просимо всіх вірних, всіх, хто живе у Христі: не озлоблюйтесь. Не відповідайте злом на зло. Любіть. Моліться. Несіть любов туди, де панує ненависть. Лікуйте рани любов’ю. Розтоплюйте холод людських сердець своїм добрим ставленням.
Тільки так ми зможемо врятувати суспільство. Тільки так примножиться, збережеться і буде благословенним наш народ. Бо Церква — це не просто інституція. Це Боголюдський організм, покликаний вести до спасіння. Її завдання — не підлаштовувати правду під обставини чи політичні тренди, а завжди стояти в правді Божій.
Коли Церква відступає від Євангелія, коли намагається замінити правду політичною вигодою, це вже не правда — це самообман. Це спроба прикрити гнояну рану ненависті красивими словами. Але істинна Правда — одна: це правда Божа. І Церква повинна залишатися її носієм.
Церква буде там, де треба витерти сльози. Вона буде поруч із матір’ю, яка втратила сина на війні, з вдовою, з усіма стражденними. І ми це робимо — бо це і є наша місія: служити справами любові. Любові, яка не має кордонів.
Щоразу на Літургії ми молимось за множення народу, за те, щоб у цьому вогні війни він загартувався, став сильнішим у вірі, у любові, у непереможній надії. Бо віра і любов — це сила, яку ніколи не здолають ворота пекла.
Звертаючись до вас, дорогі вірні, ми хочемо запевнити: Церква з вами. Ми були, є і будемо разом. Ми йдемо лише одним шляхом — шляхом Євангелія, шляхом Істини. Ви це знаєте краще за всіх. Світ змінюється, епохи минають, але є речі, що залишаються незмінними: чисте небо над головою, щире добре слово, і віра, що з’єднує людину з Богом.
Ми закликаємо вас — не до політичних гасел чи партійних симпатій, а до Царства Божого. До Христа. Бо тільки в Ньому — наша єдність. Наш лідер — Христос, Розп’ятий і Воскреслий. Той, хто прийняв страждання, несправедливість, біль, але дав людству зцілення, мир і новий сенс.
Ми — живий Боголюдський організм. І ми бажаємо добра кожному: і тим, хто нас любить, і тим, хто нас ненавидить. Щовечора, у молитвах, ми згадуємо тих, хто нас ображає. Бо, приймаючи це з подякою Богові, ми зростаємо. Навіть наші недруги можуть стати благословенням, якщо ми відповімо їм любов’ю.
Нехай наше життя буде свідченням Христової любові. Любові мучеників, новомучеників, святих і всіх тих, хто з вірою приймав усе — і час, і обставини, і страждання, і радість. Бо з тими, хто любить Бога, завжди — мир і світло.
У День Української Державності, ми знову пригадуємо, що без духовного стрижня неможлива ні історія, ні майбутнє нашої Батьківщини. І нехай Господь благословить наш народ і нашу Церкву — на вірність, любов і перемогу.
+ З ласки Божої смиренний Пимен
Архієпископ Рівненський та Острозький
