Історія

Християнство на Волинь приніс святий рівноапостольний князь Володимир. 992 року він заснував у місті Володимир-Волинський єпископську кафедру і збудував соборну церкву на честь Успіння Божої Матері. Пізніше Володимир-Волинський став осередком церковно-релігійного життя західно-руської окраїни, а Володимирів храм – першим на Волині кафедральним собором.
Першим єпископом був Стефан I. До складу Волинської єпархії входили міста Гродно, Брест, Дорогочин, Брянськ, Турин, Острог. Однак процвітанню віри Христової заважали ті періоди історії, коли Волинь ставала ареною розбрату, міжусобної боротьби і сутичок між Литвою, Угорщиною, Польщею й татарською ордою. Крім того, римські папи намагалися поширити свою владу на всі християнські народи і підкорити їх собі.
З припиненням роду князів Галицько-Волинських Волинь перейшла під управління володарів із роду Гедеміна. Перший із них – Любарт, прийняв православ’я і в усьому допомагав Православній Церкві. У своєму стольному граді Луцьку він збудував замок і кафедральний собор на честь святого апостола Iоанна Богослова.
Нові литовські князі ставали одночасно і польськими королями, а тому під впливом римських пап та польських магнатів поступово почали порушувати єдність Православної Церкви.
Князь Костянтин Острозький – захисник Православної Церкви на Волині – запросив Константинопольського Патріарха Єремію відвідати його володіння, аби той навів у них лад. 1589 року Патріарх прибув до міста Брест, де відразу ж зібрав собор духовенства. Однак після його від’їзду знову розпочалися інтриги. Князь Костянтин повідомив про це Константинопольського Патріарха, особливим зверненням закликав православних людей не приймати унії та вимагав скликання Собору.
Патріарх Константинопольський Мелетій призначив князя Костянтина Острозького своїм Екзархом, а православною паствою благословив опікуватися Гедеона Балабана. У своїй резиденції в Острозі князь заснував школу (її називали Академією), яка функціонувала під наглядом ученого грека Кирила Лукаріса – майбутнього Константинопольського Патріарха, а в Дерманському монастирі відкрив друкарню.
Рід Острозьких усі свої духовні дарування і матеріальні статки віддавав на благоустрій Православної Церкви. Один із його представників, преподобний князь Федір, був причислений Церквою до лику святих.
1608 року помер князь Костянтин Острозький, а його син Януш став католиком і розпочав гоніння на православ’я.
Під час управління Луцько-Володимирською єпархією Афанасія Пузини (1623-1650 рр.) багато хто з православних дворян заснували нові монастирі, школи і друкарні.
Після відбуття з регіону останнього Луцько-Володимирського єпископа Кирила (Шумлянського) єпархія практично припинила своє існування. Тільки через 87 років (1712-1799) знову була відроджена на Волині православна єпископська кафедра.
Рівненська єпархія Української Православної Церкви була створена у квітні 1990 року шляхом виділення зі складу Волинської єпархії (рік заснування – 992-й). Вона знаходиться в адміністративних межах Рівненської області.
30 березня 1999 року єпархію було розділено на дві – Рівненську та Сарненську. До складу першої увійшли райони: Гощанський, Дубенський, Демидівський, Здолбунівський, Корецький, Млинівський, Острозький, Радивилівський та Рівненський. До другої: Березнівський, Володимирецький, Дубровицький, Зарічнянський, Костопільський, Рокитнівський, Сарненський.

Єпархія нараховує 271 парафію та ділиться на 12-ть благочинь. Млинівський  та Демидівський райони складають одне благочиння у зв’язку з невеликою кількістю парафій Демидівського району. Дубенський район поділений на два благочиння для кращого контролювання церковного життя в парафіях зі сторони благочинних, оскільки у цьому районі більше, ніж в інших, розповсюджений розкол. Від 1 січня 2014 року Корецьке благочиння, у зв’язку з великою кількістю парафій, розділене на два – Перше Корецьке благочиння та Друге Корецьке благочиння. Від 08 липня 2019 року Рівненське благочиння розділене на три благочиння: Центральне, Південне та Північне.

У серпні 1992 року будинок єпархіального управління та кафедральний собор було захоплено при підтримці громадянської влади представниками УПЦ КП і незаконно утримуються до цього часу. Єпархіальне управління зверталося до суду про захист своїх законних прав. Декілька років тривало судове провадження про повернення єпархіального будинку, що на вулиці 16 Липня, 4, але позитивні рішення судів не привели до законного вирішення цього питання.

У квітні місяці 1999 року владою Рівненській єпархії було надано в оренду будинок для розміщення в ньому єпархіального управління, який потребував  капітального  ремонту.

Рівненська єпархія межує із Сарненською, Львівською, Волинською, Тернопільською,  Житомирською  та  Шепетівською єпархіями.

Керуючі архієреї Рівненської єпархії:

30.04.1990 – 19.10.1993 рр. – архієпископ Іриней (Середній)

19.10.1993- 27.07.1995 рр. – єпископ Анатолій (Гладкий)

27.07.1995 – 15.09.2021 рр. –  митрополит Варфоломій (Ващук)

15 вересня 2021 року відійшов до Господа Преосвященний митрополит Рівненський і Острозький Варфоломій

Згідно з рішенням Священного Синоду УПЦ, засідання якого відбулося 16 листопада 2021 року, у зв’язку з кончиною митрополита Рівненського і Острозького Варфоломія, новим керуючим Рівненською єпархією  призначено єпископа Дубенського Пимена. 

Преосвященний єпископ Дубенський Пимен до цього був вікарієм Рівненської єпархії.

 

 

 

 

Переглядів: 1275

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *