Сорокоуст – це особливе церковне молитовне поминання християнина. Він триває 40 днів і звершується як під час Літургії, так і під час читання Псалтиря в монастирях, де ніколи не згасає чернеча молитва. Церква молиться за здоров’я живих і упокій померлих, тому що у Бога немає мертвих : «Бог же несть мертвых, но живых: вси бо Тому живы суть» (Лк. 20, 38).
Головне у сорокоусті – впрдовж 40 Літургій у храмі, на Проскомидії виймається часточка з просфори з поминанням імені людини, а також по освяченні Святих Дарів таємно чи в голос згадується відповідно за здоров’я чи за упокій ім’я цієї людини. В кінці служби всі ці часточки опускаються в Чашу з молитвою : «отмый, Господи, грехи поминавшихся зде Кровию Твоею Честною, молитвами святых Твоих». По вірі людей і по силі молитв Церкви, пом’янута душа християнина реально отримує Божественну благодать.
Число 40 наповнене сакральним сенсом ще з Біблійних часів. Так, іудейський народ поневірявся в пустелі 40 днів, пророк Моісей також постився 40 днів, накінець, Спаситель після Свого Хрещення провів у пустелі 40 днів, а після Свого Воскресіння протягом 40 днів навчав апостолів таємниць Царства Божого. Вже апостоли узаконили в Церкві Христовій старозавітний звичай оплакувати померлих протягом 40 днів. І за традицією, протягом 40 днів Церква молиться не тільки за покійних, а й за живих.
Історично сорокоуст бере свій початок у давній Русі. Тоді парафії ділилися на так звані «сороки»( по 40 в кожному) і в тодішньому понятті “сорокоуст” – це коли людина замовляла у всіх цих храмах поминання, яке звершувалося одночасно у вибраний день по всіх парафіях.
Церковний устав передбачає звершення 40 Літургій «до закінчення днів 40 приношень», тобто до поминань на 40 Літургіях включно. Однак, якщо поминання розпочалось не в сам день кончини християнина, або воно не звершувалось безперервно з дня в день, то воно повинно бути продовжене і після суто сорокового дня, аж до виконання повного числа Літургій, хоча б їх довелось звершувати через тривалий час після сорокового дня. Сам же 40 день після смерті покійника повинен бути молитовно відмічений у свій час, або в найближчий до цього день, коли таке поминання може бути звершене. Ніяких обмежень в термінах у молитовному звершенні сорокоустів як за здоров’я, так і за упокій, немає, причому, воно може мати свій початок для покійника зразу ж після його смерті.
Православна Церква приймає поминання на сорокоуст тільки за охрещених в Її лоні православних членів, потребуючих Божого милосердя.
Практика сорокоусту існує лише в Церквах руської традиції; у греків, наприклад, подається лише одна записка на Літургію, до чудотворної ікони або мощей святого. Важливо пам’ятати про правильне відношення до цієї практики; ми не повинні всеціло перекладати молитву за наших родичів Церкві та священнику, а повинні і зі свого боку творити молитву за ближніх. Тільки тоді поминання у храмі матиме свою духовну повноту і дієву користь всім.
Автор: Прот. Олександр Опанасюк,
настоятель Параскевської церква с. Новий Корець
