Дані дослідників свідчать про те, що іконографія образу склалася в XVI столітті під впливом західних гравюр та ікон зі складною символікою. Однак більша частина збережених ікон “Прибавлення розуму” належить до XVIII-XIX століть. На них Пресвята Діва і Богонемовля зображуються з царськими вінцями на головах, при цьому Христос благословляє правою рукою, а в лівій руці Його – держава, символ царської влади. Богоматір із Немовлям зображується на темнооливковому тлі в променях Божественного світла.
Особливість ікони – своєрідні шати. Божа Матір одягнена разом із Богонемовлям у довгий дзвоноподібний плащ – далматик. Він червоного кольору, багато розшитий золотими хрестами і прикрашений дорогоцінним камінням. У верхніх кутах ікони – лампади з язиками полум’я. Пречиста Діва зображена на тлі зоряного неба, що відкривається під аркою порталу. По обидва боки підлітають до Богоматері з Немовлям Ангели із запаленими свічками; над їхніми головами – три Серафими, у підніжжі – Херувим із розпростертими крилами. Внизу видніється місто, символ Горнього Єрусалима.
Збереглася старовинна оповідь, що пояснює походження назви ікони: “Найближчим часом після патріарха Никона жив у Москві один благочестивий чоловік. Багато він читав книг церковних Йосипівського часу, а потім став читати книги, виправлені патріархом Никоном. Начитавшись тих та інших книжок, став він багато думати й міркувати: чи буде він правий перед Богом і яким книжкам треба слідувати йому, щоб врятуватися; довго він думав, але розв’язати питання не міг і збожеволів. Коли поверталася до нього свідомість, він молився Божій Матері, щоб Вона повернула йому розум. За його молитвою послідувало йому видіння Божої Матері. Вона заповідала йому написати образ у тому вигляді, як Вона з’явилася йому, і молитися перед ним, і обіцяла, що якщо він виконає це, буде здоровий. Людина та була іконописець. Після видіння, коли поверталася до нього свідомість і прояснювався розум, він брався писати образ Божої Матері. Але оскільки видіння було коротким, то він забував, як писати образ. Тоді він знову молився Богоматері і продовжував писати так, як навіював йому Бог. Таким чином він написав ікону і назвав її “Прибавлення розуму””.
Наприкінці XX століття висновки А.А. Титова отримали нові підтвердження працями багатьох італійських істориків, археологів і мистецтвознавців. Паломники до Святого Дому в Лорето тепер можуть повезти з собою таку ж картонну іконку “Прибавлення розуму”, яка продається в православних церковних крамницях, тільки під італійською іконкою додано підпис: “Богоматір Лоретська. Ікона кона XVIII століття. Старослов’янський напис говорить: “Ікона Пресвятої Матері Божої, Пречистої Діви Марії, звана Ключ мудрості”.
Стараннями дослідника Андрія Титова на початку минулого століття було встановлено, що на написання ікони “Прибавлення розуму” надихнула скульптура Богоматері з Лоретської храміни, яка знаходиться в Італії. Статуя вирізьблена з цільного кедрового дерева та прикрашена діамантами й перлами.
Лоретська храміна – це дім в Назареті, де народилася та виросла Діва Марія, в якому вона отримала звістку від архангела Гавриїла про свою святу місію. Вже у часи апостолів будинок був переоблаштований в храм, згодом прикрашений царицею Єленою. У 1291 році, в момент падіння останнього оплоту Західного християнства на Сході – Акри, Лоретська храміна чудом була перенесена до Сербії, де й знаходилася довгий час. Згодом її перенесли до володінь матрони Лаурети в Італію.
Довгий час церковні дослідники (археологи та історики) сумнівалися у вірогідності цієї історії, бо не знаходили письмових підтверджень раніше XV століття. Наприкінці XIX століття навіть проводилися спеціальні церковні конференції у спробах дошукатися правди у цьому питанні та прийти до єдиної думки.
Першу написану руськими іконописцями ікону “Додавання розуму” датують 1574 роком.
Перед цією іконою звертаються з молитвою до Богоматері та Її Богонемовляти як до джерела вищої мудрості й розуму. Просять про “прибавлення розуму”, про дарування допомоги в навчанні, а також про духовну просвіту і допомогу у вихованні дітей
