Святий мученик Сава був за походженням готом і проживав за царювання імператора Авреліана у Римі. Він мав сан стратилата, тобто був воєводою та був вірний Небесному Цареві, Господу нашому Ісусу Христу. Він часто відвідував у в’язницях страждальців за Христове ім’я, надавав їм допомогу зі свого достатку, зміцнював їх до терплячого перенесення страждань та збуджував їх до мужніх подвигів.
Таке доброчесне життя його було настільки вподобане Богові, що він, заради чистоти і постництва святого, дарував йому владу над бісами, і він виганяв із людей нечистих духів.
Незабаром було донесено цареві, що святий Сава є християнином. Його схопили та привели до царя на допит. Тут він безбоязно сповідав Христа і, відв’язавши свій військовий пояс, кинув його, відкидаючи і сан воєводський, виявляючи водночас свою готовність йти на всякі муки за Христове ім’я.
Тоді, за наказом мучителя, святого повісили та жорстоко били, потім палили вогнем і, нарешті, кинули в котел із киплячою смолою. Але святий, що охороняється невидимою силою Божою, залишився цілим і вийшов з казана неушкодженим. Побачивши це диво, у Христа повірило сімдесят воїнів, що були поруч. Всі голосно сповідали себе християнами. Відразу воїнів, за наказом мучителя, усікли мечем і, таким чином, всі вони одержали вінець мученицький, ніби з рук Самого Христа.
Святий же Сава був ув’язнений у в’язниці і там сподобився Божественного видіння та допомоги: коли він опівночі молився, йому з’явився Христос, що осяяв його світлом слави Своєї і сповіщав його не боятися мук, але безбоязно йти на свій подвиг. І коли Сава вдруге був приведений на допит і, змушуючи його до поклоніння ідолам – то ласками, то вмовляннями, то жорстокими муками, – не корився мучителям. Його кинули в річку, де він, потонув та закінчив подвиг свого мучеництва, досягнувши тихого блаженства у Царстві Христовому.
