В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Дорогі браття та сестри, сьогодні ми прославляємо Владичицю неба і землі – Пресвяту Богородицю, молитовно вшановуючи її Почаївський образ.
З древності православні християни особливо шанують Діву Марію. Вона для нас Пресвята, Пречиста, Преблагословенна. Та, яка сподобилася стати матір’ю нашого Господа. І вибрана була на велику місію служіння невипадково. А тому, що освятила себе молитвою, смиренням і добрими справами. Стала достойною, щоб народити Спасителя для всього світу.
На християнське шанування вона відповідає своїм покровом та захистом. Підтвердженням є безліч Її ікон, через які була явлена та і донині являється благодатна допомога.
1559 року, грецький митрополит Неофіт, повертаючись додому, зупиняється для відпочинку у маєтку графині Анни Гойської. Як вдячність за гостину, дорує для графині Ікону Богородиці. Певний час ця ікона була у її маєтку. Сама ж Анна гаряче молилася перед іконою про зцілення свого брата Філипа від сліпоти. Коли ж брат прозрів, то Гойська зрозуміла, що недостойна тримати у себе вдома таку велику святиню і хресним ходом перенесла ікону до Почаївського монастиря для всенародного вшанування. Це перенесення ікони на Почаївську Гору сталося 1597 року.
Влітку 1675 року під час Збаразької війни з турками, полки, що складалися з татар, підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін. Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам’яних будинків обителі, не надавала ніякого захисту для оточених. Ігумен Іосиф Добромірський переконав братію і мирян звернутися до Пресвятої Богородиці і преподобного Іова Почаївського. Манахи з вірними старанно молилися, припадаючи до чудотворного образу Божої Матері та до раки з мощами преподобного Іова. Вранці всі розпочали співати акафіст Божій Матері. З першими словами “Взбранній Воєводі” над храмом раптово з’явилася Сама Пречиста Богородиця з небесними ангелами та преподобним Іовом. Татари стали стріляти в Пресвяту Богородицю і преподобного Іова, але стріли поверталися назад і ранили тих, хто їх пускав. Жах охопив ворога. У панічній втечі, не розбираючи своїх, вони вбивали один одного. Захисники монастиря кинулися в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли християнську віру та залишилися в обителі назавжди.
В пам’ять про позбавлення Успенської Почаївської Лаври від турецької облоги було встановлено святкування 5 серпня на честь Почаївської Ікони Божої Матері.
В цей день, православні українці великою кількістю збираються у храмах для спільної молитви прославлення Богородиці. Адже Пречиста Богородиця, Яка народила Месію Христа, є і нашою люблячою Мамою та Заступницею. Вона, як і рідна мама, завжди вислухає та почує всі наші сердечні переживання, радощі. Кожен із нас не раз просив у Неї материнського покрову, небесного заступництва та підказки, як діяти у скрутній ситуації. Коли нас охоплюють хвороби, скорботи, тривоги ми зі сльозами припадаємо до Неї. Матір Божа ніколи не відмовляла нам, завжди була поряд і ми ЇЇ присутність відчували. Вона непрестанна молитвениця за нас перед Престолом Бога і свого Сина, своїми сльозами омиває наші гріхи.
Але, на превеликий жаль, є люди, які обмежують себе в молитві до Богородиці, самовпевнено надіючись на свої особисті сили у справі спасіння. Цим самим лишаються небесного материнського заступництва. Духовно осиротівши, вони приходять через певний час до відчаю, особливо коли фізичні сили слабнуть. З відчаєм в життя приходять різні гріхи, які духовно вбивають людину.
Тож не лишаймо себе великого Божого дару – молитви до Всецариці Богородиці.
Нехай молитви наші завжди будуть вислухані Нею. Покров Її захистить нас від відчаю та гріха. З’єднавшись з Нею у молитві, нехай торкнеться кожного з нас материнська ласка та любов Діви Марії.
Амінь!
Автор: протоієрей Іоан Хомич,
настоятель Іоанно- Богословського храму с. Бабин
