У Білівському жіночому монастирі знаходиться чудотворна ікона Матері Божої «Віднайдення загиблих». У православному світі відомо кілька чудотворних ікон під цією назвою, через які Матінка Божа являла Свою милість людям, які вже переступили поріг загибелі. Сьогодні до чудотворного образу Пресвятої Богородиці Білівської «Віднайдення загиблих» приїздить дуже багато людей, кожен – зі своїми різноманітними проханнями і молитвами. Вона всім допомагає.
Історія знайдення ікони
Із села Білівські Хутори, що на Рівненщині, на російсько-турецьку війну забрали двох братів — Йосипа і Кирила. Під час одного із боїв рота, у якій вони служили, вступила у зруйноване, обійняте полум’ям місто поблизу Константинополя. Брати зайшли у напіврозвалений храм і знайшли там уцілілу ікону Богородиці “Віднайдення загиблих”. Відтоді святий образ оберігав братів. З ним вони і повернулися в рідне село. Ікона Богородиці “Віднайдення загиблих” знаходилась у будинку Йосипа. Коли дочка Степанида виходила заміж, він благословив молодих і подарував цей образ. З часом ікона почорніла, що й не видно було на ній ніякого зображення, а господиня дому на старості років почала втрачати зір.
Якось жінка прокинулася серед ночі і помітила, що на стіні спалахує вогник. Хотіла його погасити. Коли доторкнулася рукою, то відчула, що він холодний. Вранці всі побачили, що темна ікона Божої Матері стала світлішою. Звістка про диво рознеслася селом. Вдень і вночі йшли люди, молилися, каліки сподівалися на зцілення. Ікона обновлялася цілий тиждень. Спочатку засяяли груди, потім — лик. Зважаючи на те, що кількість відвідувачів збільшувалася, ікону вирішили винести на вулицю. Цю місію виконала господиня дому. Сталося диво — до Степаниди повернувся зір.
Відтоді зафіксовано багато зцілень від різних недуг, коли Божа Матінка приходила на допомогу. Згодом у Більові вирішило збудувати церкву, хату Степаниди перенесли в інше місце, а на ньому збудували храм. У 1932 році тут заснували монастир. З Почаївської лаври сюди прибув архімандрит Мелітон, який і керував будівництвом. Однак після його смерті святиню закрила безбожна радянська влада. Лишився тільки один приходський храм. У ще одному вирішили зробити клуб.
Щоб заохотити людей ходити до розважального закладу, влада вирішила у храмі показати кіно. Там, де був вівтар, натягнули біле полотно – та нічого не вийшло, бо згоріла апаратура. Ніхто не задумався, що це знак, тож приїхали сюди вдруге. Люди знову зібралися, але як тільки включили апаратуру, з вівтаря з’явилася Божа Матір, махнула рукою – і все обладнання знову згоріло.
Люди так налякалися, що їм мало було дверей, втікали через вікна. Більше до клубу ніхто не пішов. Але згодом тут відкрили бібліотеку і медпункт.
У 1992 році почалося відродження монастиря і медпункт перенесли в інше місце, відновили храм. Тож нині в обителі у Білівських Хуторах їх аж три – на честь Різдва Пресвятої Богородиці та її ікон – «Віднайдення загиблих» і «Достойно є».
Про Білівську ікону знають не тільки в Україні, але й православні з інших країн. Люди приїжджають і моляться перед святим образом. Потреби найрізноманітніші: сімейні негаразди, проблеми в родинах з пияцтвом, дехто хоче знайти своїх рідних.
Ікона Божої матері «Віднайдення загиблих» – цією святинею Богоматір дає вірянам надію на порятунок, на одужання, на вирішення різних життєвих проблем, головне з молитвою та вірою звертатись до неї.
