У другу неділю після Великодня Православна Церква святкує пам’ять святих жінок-мироносиць: Марії Магдалини, Марії Клеопової, Соломії, Іоанни, Марфи і Марії, Сусанни та інших, а також праведних Йосифа Аримафейского та Никодима. Цей день Церква відзначає як свято всіх жінок-християнок.
Коли Юда зрадив Христа первосвященникам, всі учні Його втекли. Апостол Петро слідував за Христом до двору первосвященника і там тричі відрікся від Нього, коли його викрили, що він Його учень. Увесь народ кричав Пілатові: «Візьми, візьми, розіпни Його!» (Ін. 19, 15). Коли розіп’яли Іісуса, то народ, що проходив повз, лихословив й насміхався над Ним. І тільки Матір Його з улюбленим учнем Іоаном стояли біля Хреста, та жінки, які прийшли, були з Ним і учнями під час Його проповіді і які служили, дивилися здалека на те, що відбувається. Серед них були Марія Магдалина, Іоанна, Марія, мати Іакова, Саломея, Сусанна та інші.
Тільки ті, кого згодом назвали жінками-мироносицями, залишилися вірними до кінця. Вони не мали ніякого права голосу. Мовчазно стоячи біля Хреста, жінки-мироносиці були зі своїм Учителем до останньої хвилини, і виявили таку мужність, якої не виявилося у чоловіків. Господь Іісус Христос був не тільки Богом, а й Людиною, а тому мав потребу і в людській підтримці та співчутті.
Божа Матір, яка не мала навіть права торкатися до тіла померлого Свого Сина, не могла, звичайно ж, і здійснювати поховання – це повинні були робити чоловіки. І ось у цей час на Голгофі з’явилися Йосиф та Никодим – таємні учні Господа – два старці, тобто також люди немічні, ніби підтверджуючи сказане згодом Спасителем апостолу Павлу: «Сила Моя в немочі звершується» (2 Кор. 12, 9). Люди тілесно немічні – за віком, як Йосиф та Никодим, або за самою своєю природою, як жінки, – проявили твердість.
І за цю вірність, за віддане серце, дана їм була радість першими дізнатися про Воскресіння Христове і побачити Його Воскреслим. У перший день тижня святі жінки-мироносиці, купивши аромати, прийшли рано до гробу, щоб помазати тіло Іісусове, але побачили камінь, від гробу відвалений, і ангела, який сповістив їм, що Іісус Воскрес. Господь явився Марії Магдалині, із якої вигнав сім бісів, і просив сказати апостолам, щоб чекали Його в Галілеї.
Святі жінки-мироносиці являють нам приклад істинної жертовної любові і самовідданого служіння Господу. Коли всі залишили Його, вони були поруч, не злякалися можливих переслідувань. Не випадково саме Марії Магдалині першій з’явився Воскреслий Христос. Згодом, за переказами, свята рівноапостольна Марія Магдалина чимало зробила для проповіді Євангелія. Саме вона піднесла римському імператору Тиверію червоне яйце зі словами: «Христос Воскрес!», звідки й пішов звичай на Великдень фарбувати яйця.
Свята Православна Церква відзначає День святих жінок-мироносиць, як свято всіх жінок-християнок, підкреслює їхню особливу та важливу роль у сім’ї та суспільстві, зміцнює їх у самовідданому подвигові любові та служіння ближнім. Це свято об’єднує в собі всі великі сенси жіночого призначення.
