Православна Церква вшановує пам’ять святої рівноапостольної княгині Ольги, котра стала першою правителькою Русі, прийняла християнство. Княгиня Ольга правила київським престолом 17 років – з 945 по 962 рік.
Велика княгиня Ольга, в святому хрещенні Олена, народилася приблизно в 890 році в Псковській землі, в селі Вибути. Вона була простою дівчиною, хоча й походила з забутого роду Ізборських князів.
Чоловіком княгині Ольги був Київський князь Ігор. Про історія знайомства Ольги та Ігоря у різних джерелах знаходимо суперечливі відомості. Офіційна версія розповідає про те, як у псковських землях простолюдинка Ольга була паромщицею. 10-річну дівчинку і помітив гарячий хлопець Ігор під час переправи, але на приставання княжича Ольга відповіла відмовою – «краще втоплюся, але честі не віддам». Важко сказати, чи запам’ятала цю зустріч дівчина, а ось княжич – запам’ятав, і коли через кілька років йому прийшов час одружуватися, то сватів він заслав саме до юної паромщиці. Запала вона йому в душу – і все тут! Правда, літописи визнають, що Ігор не був вірним чоловіком, але дружину свою Ольгу все одно любив і поважав за мудрість і вольовий характер.
На київський престол княгиня Ольга вступила після того, як її чоловіка вбили древляни. Правила вона 17 років – з 945 до 962 року. У Ольги був син – Великий князь Святослав.
Завдяки великій княгині значно зросла оборонна міць Русі. При ній навколо міст виростали міцні стіни; до часу її правління історики відносять встановлення перших державних кордонів Русі – на заході, з Польщею. Київ часів великої княгині був центром тяжіння для іноземних купців; ріс за рахунок кам’яних будівель, часом дуже майстерних, як, наприклад, міський палац Ольги. Його фундамент і залишки стін археологи знайшли в 70-тих роках XX століття.
Хрестилася Велика княгиня у 957 році в столиці Візантії Константинополі. Вона вирушила туди, доручивши Київ синові, який на той час підріс і міг управляти державою. У світській історіографії утвердилася думка, що Хрещення було для Ольги політичним кроком, який дозволив їй зайняти вигідне положення серед візантійської еліти. Але уважний аналіз житія і літописних згадок показує, що це не зовсім так. Ми достеменно не знаємо, де і коли хрестилася руська правителька, але джерела кажуть, що її положення у візантійському суспільстві після прийняття Хрещення було не таким вже й високим, і воно явно не відповідало амбіціям цієї сильної жінки. І тут мимоволі розумієш, що Ольгою рухала не політика, а віра. Баба Володимира Великого була однією з тих, хто на собі випробував силу преобразуючої Божої благодаті. Попри бурхливе життя і величезну владу, яка була зосереджена в її руках, ця жінка рано стала замислюватися над сенсом життя, і цей пошук привів її до вирішення прийняти християнство.
У Царгороді, як тоді ще називали Константинополь, її хрестили особисто імператор Костянтин VII Багрянородний (що став хрещеним батьком) та Патріарх Константинопольський Феофілакт. «І було названо їй в хрещенні ім’я Олена, як і древньої цариці-матері імператора Костянтина I». Патріарх звернувся зі словом настанови Ольгу словами: «Благословенна ти між жонами руськими, бо залишила темряву і полюбила Світло. Благословлять тебе руські люди у всіх прийдешніх поколіннях, від онуків і правнуків до найвіддаленіших нащадків твоїх», – розповідає “Повість минулих літ” про цю подію.
Будучи спочатку жорсткою і навіть жорстокою, після хрещення свята Ольга змінилась і стала передусім піклуватися про свою державу.
Зокрема, вона провела потужну адміністративну реформу, виробила схему оподаткування, розпочала активне кам’яне будівництво, заохочувала проповідь Євангелія, підтримувала перших київських християн.
Свята Ольга померла в 969 році «і плакали за нею плачем великим син її, і онуки, і всі люди». Велика княгиня, «начальниця віри» в землі Руській, жила, померла і була похована як християнка. Бог прославив її чудесами і нетлінням мощей. За деякими даними, в 1007 році, при святому князеві Володимирі, мощі святої були перенесені в Десятинний храм у Києві. Святий рівноапостольний великий князь Володимир, підносячи свою подяку Богові в день Хрещення Русі, свідчив від імені своїх сучасників святої рівноапостольної Ольги знаменними словами: «Благословити тебе хочуть сини руські, і в останній рід онуків твоїх».
У 1547 році велику княгиню зарахували до лику рівноапостольних святих.
Свята рівноапостольна Ольга стала духовною матір’ю руського народу, через яку почалося його просвітлення світлом Христової віри.
